Від Луки 16
1 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
Исус а май спус ученичилор Сэй: „Ун ом богат авя ун исправник, каре а фост пырыт ла ел кэ-й рисипеште аверя.
2 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.
Ел л-а кемат ши й-а зис: ‘Че ауд еу ворбинду-се деспре тине? Дэ-ць сокотялэ де испрэвничия та, пентру кэ ну май поць фи исправник.’
3 Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
Исправникул шь-а зис: ‘Че ам сэ фак дакэ ымь я стэпынул испрэвничия? Сэ сап, ну пот; сэ чершеск, мь-е рушине.
4 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.
Штиу че ам сэ фак, пентру ка, атунч кынд вой фи скос дин испрэвничие, ей сэ мэ примяскэ ын каселе лор.’
5 І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
А кемат пе фиекаре дин даторничий стэпынулуй сэу ши а зис челуй динтый: ‘Кыт ешть датор стэпынулуй меу?’
6 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
‘О сутэ де мэсурь де унтделемн’, а рэспунс ел. Ши й-а зис: ‘Я-ць записул ши шезь деграбэ де скрие чинчзечь.’
7 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
Апой а зис алтуя: ‘Дар ту кыт ешть датор?’ ‘О сутэ де мэсурь де грыу’, а рэспунс ел. Ши й-а зис: ‘Я-ць записул ши скрие оптзечь.’
8 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм. (aiōn g165)
Стэпынул луй а лэудат пе исправникул недрепт, пентру кэ лукрасе ынцелепцеште. Кэч фиий вякулуй ачестуя, фацэ де семений лор, сунт май ынцелепць декыт фиийлуминий. (aiōn g165)
9 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. (aiōnios g166)
Ши Еу вэ зик: Фачеци-вэприетень ку ажуторул богэциилор недрепте, пентру ка, атунч кынд вець мури, сэ вэ примяскэ ын кортуриле вешниче. (aiōnios g166)
10 Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
Чинеесте крединчос ын челе май мичь лукрурь есте крединчос ши ын челе марь; ши чине есте недрепт ын челе май мичь лукрурь есте недрепт ши ын челе марь.
11 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
Деч, дакэ н-аць фост крединчошь ын богэцииленедрепте, чине вэ ва ынкрединца адевэрателе богэций?
12 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
Ши дакэ н-аць фост крединчошь ын лукрул алтуя, чине вэ ва да че есте ал востру?
13 Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
Ничослугэ ну поате служи ла дой стэпынь; кэч сау ва уры пе унул ши ва юби пе челэлалт, сау ва цине нумай ла унул ши ва несокоти пе челэлалт. Ну путець служи луй Думнезеу ши луй Мамона.”
14 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
Фарисеий, каре ерау юбиторь де бань, аскултау ши ей тоате лукруриле ачестя ши ышь бэтяу жок де Ел.
15 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
Исус ле-а зис: „Вой кэутаць сэ вэ арэтацьнеприхэниць ынаинтя оаменилор, дар Думнезеувэ куноаште инимиле; пентру кэ чеесте ынэлцат ынтре оамень есте о урычуне ынаинтя луй Думнезеу.
16 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.
Леӂяши пророчий ау цинут пынэ ла Иоан; де атунч ынкоаче, Евангелия Ымпэрэцией луй Думнезеу се проповэдуеште: ши фиекаре, ка сэ интре ын еа, дэ нэвалэ.
17 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
Естемай лесне сэ трякэ черул ши пэмынтул декыт сэ кадэ о сингурэ фрынтурэ де словэ дин Леӂе.
18 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
Орьчинеышь ласэ неваста ши я пе алта де невастэ прякурвеште; ши чине я де невастэ пе чя лэсатэ де бэрбатул ей прякурвеште.”
19 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив дцо-дня пишно.
„Ера ун ом богат, каре се ымбрэка ын порфирэ ши ин субцире; ши ын фиекаре зи дучя о вяцэ плинэ де веселие ши стрэлучире.
20 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
Ла уша луй, зэчя ун сэрак нумит Лазэр, плин де бубе.
21 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
Ши доря мулт сэ се сатуре ку фиримитуриле каре кэдяу де ла маса богатулуй; пынэ ши кыний веняу ши-й линӂяу бубеле.
22 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.
Ку время, сэракул а мурит ши а фост дус де ынӂерь ын сынул луй Авраам. А мурит ши богатул ши л-ау ынгропат.
23 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його. (Hadēs g86)
Пе кынд ера ел ын Локуинца морцилор, ын кинурь, шь-а ридикат окий ын сус, а вэзут де департе пе Авраам ши пе Лазэр ын сынул луй (Hadēs g86)
24 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
ши а стригат: ‘Пэринте Аврааме, фие-ць милэ де мине ши тримите пе Лазэр сэ-шь ынмоае вырфул деӂетулуй ын апэ ши сэ-мь рэкоряскэлимба, кэч грозав сунткинуит ын вэпая ачаста.’
25 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.
‘Фиуле’, й-а рэспунс Авраам, ‘аду-цьаминте кэ, ын вяца та, ту ць-ай луат лукруриле буне, ши Лазэр шь-а луат пе челе реле; акум, аич, ел есте мынгыят, яр ту ешть кинуит.
26 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
Пе лынгэ тоате ачестя, ынтре ной ши ынтре вой есте о прэпастие маре, аша ка чей че ар вря сэ трякэ де аич ла вой сау де аколо ла ной сэ ну поатэ.’
27 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
Богатул а зис: ‘Рогу-те дар, пэринте Аврааме, сэ тримиць пе Лазэр ын каса татэлуй меу,
28 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
кэч ам чинч фраць, ши сэ ле адеверяскэ ачесте лукрурь, ка сэ ну винэ ши ей ын ачест лок де кин.’
29 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
Авраам а рэспунс: ‘Аупе Мойсе ши пе пророчь; сэ аскулте де ей.’
30 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
‘Ну, пэринте Аврааме’, а зис ел, ‘чи, дакэ се ва дуче ла ей чинева дин морць, се вор покэи.’
31 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
Ши Авраам й-а рэспунс: ‘Дакэ ну аскултэ пе Мойсе ши пе пророчь, ну вор креде нич кярдакэ ар ынвия чинева дин морць.’”
