Від Луки 16
1 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
And He said also to his disciples, There was a certain rich man, who had a steward; and he was accused to him of wasting his goods.
2 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.
And he called him, and said unto him, What is this I hear of thee? give up the accounts of thy stewardship, for thou canst be no longer steward.
3 Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
And the steward said in himself, What shall I do? now my master takes away the stewardship from me; I am not able to work, and I am ashamed to beg.
4 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.
I know what I will do, that when I am turned out of my place, they may receive me into their houses.
5 І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
So he called his master's debtors to him, and said to the first, How much owest thou to my master? and he said, an hundred baths of oil.
6 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
And he said to him, Take thy bill, and sit down and write but fifty.
7 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
Then he said to another, And how much owest thou? and he said, an hundred measures of wheat: and he said to him, Take thy bill, and write fourscore.
8 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм. (aiōn g165)
And his master commended the dishonest steward as having acted prudently: for the men of this world are as to their affairs wiser than the children of light. (aiōn g165)
9 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. (aiōnios g166)
And I say unto you, Make to yourselves friends with these unrighteous treasures, that when they fail, ye may be received into everlasting habitations. (aiōnios g166)
10 Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
He, that is faithful in the lest, is faithful also in much: and he, that is unjust in the lest, is unjust also in much.
11 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
If therefore ye have not been faithful in the false riches, who will intrust you with the true?
12 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
and if ye have not been faithful in that which was another's, who will give you that which is your own?
13 Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
No servant can serve two masters; for either he will hate the one, and love the other; or at lest he will be attached to the one, and neglect the other. Ye cannot serve God and Mammon.
14 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
And the pharisees also, who were covetous, heard all these things; and derided Him.
15 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
And He said unto them, Ye justify yourselves before men, but God knoweth your hearts: for that which is highly esteemed among men is abomination in the sight of God.
16 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.
The law and the prophets continued until John: from that time the kingdom of God is preached, and every one presseth into it.
17 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
Though it is easier for heaven and earth to pass away, than one tittle of the law to fail.
18 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
Whosoever putteth away his wife, and marrieth another, committeth adultery; and whosoever marrieth her that is put away from her husband committeth adultery.
19 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив дцо-дня пишно.
Now there was a certain rich man, who was clothed in purple and fine linen, living voluptuously and splendidly every day.
20 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
And there was a poor man named Lazarus,
21 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
who was laid at his gate full of sores, and desiring to be fed with the crumbs that fell from the rich man's table: and the dogs came and licked his sores. And it came to pass that the poor man died,
22 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.
and was carried by angels to Abraham's bosom: the rich man also died, and was buried.
23 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його. (Hadēs g86)
And in hell he lifted up his eyes, being in torments, and seeth Abraham from afar, and Lazarus in his bosom. (Hadēs g86)
24 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
And he cried out and said, Father Abraham, have pity on me, and send Lazarus, that he may dip the tip of his finger in water, and cool my tongue; for I am tormented in this flame.
25 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.
And Abraham said, Son, remember that thou receivedst thy good things in thy life-time, and likewise Lazarus his evils: but now he is comforted, and thou art tormented.
26 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
And besides, there is a great gulf fixed between us and you; so that they, who would pass from hence to you, cannot; nor can they pass to us, who would come from thence.
27 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
Then he said, Therefore I intreat thee, Father, that thou wouldst send him to my father's house:
28 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
for I have five brethren; that he may testify to them my misery, least they also come into this place of torment.
29 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
Abraham answered him, They have Moses and the prophets, let them hear them:
30 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
and he said, Nay, father Abraham, but if one went to them from the dead, they will repent.
31 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
And he replied, If they hearken not to Moses and the prophets, neither will they be persuaded though one should rise from the dead.
