Від Луки 15
1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
Now all the tax collectors and sinners were coming close to him to hear him.
2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.
The Pharisees and the scribes murmured, saying, “This man welcomes sinners, and eats with them.”
3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
He told them this parable:
4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
“Which of you men, if you had one hundred sheep and lost one of them, wouldn’t leave the ninety-nine in the wilderness and go after the one that was lost, until he found it?
5 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи.
When he has found it, he carries it on his shoulders, rejoicing.
6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
When he comes home, he calls together his friends and his neighbours, saying to them, ‘Rejoice with me, for I have found my sheep which was lost!’
7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
I tell you that even so there will be more joy in heaven over one sinner who repents, than over ninety-nine righteous people who need no repentance.
8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
“Or what woman, if she had ten drachma coins, if she lost one drachma coin, wouldn’t light a lamp, sweep the house, and seek diligently until she found it?
9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
When she has found it, she calls together her friends and neighbours, saying, ‘Rejoice with me, for I have found the drachma which I had lost!’
10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
Even so, I tell you, there is joy in the presence of the angels of God over one sinner repenting.”
11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,
He said, “A certain man had two sons.
12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.
The younger of them said to his father, ‘Father, give me my share of your property.’ So he divided his livelihood between them.
13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
Not many days after, the younger son gathered all of this together and travelled into a far country. There he wasted his property with riotous living.
14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.
When he had spent all of it, there arose a severe famine in that country, and he began to be in need.
15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.
He went and joined himself to one of the citizens of that country, and he sent him into his fields to feed pigs.
16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.
He wanted to fill his belly with the pods that the pigs ate, but no one gave him any.
17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
But when he came to himself, he said, ‘How many hired servants of my father’s have bread enough to spare, and I’m dying with hunger!
18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
I will get up and go to my father, and will tell him, “Father, I have sinned against heaven and in your sight.
19 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
I am no more worthy to be called your son. Make me as one of your hired servants.”’
20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.
“He arose and came to his father. But while he was still far off, his father saw him and was moved with compassion, and ran, fell on his neck, and kissed him.
21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
The son said to him, ‘Father, I have sinned against heaven and in your sight. I am no longer worthy to be called your son.’
22 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
“But the father said to his servants, ‘Bring out the best robe and put it on him. Put a ring on his hand and sandals on his feet.
23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
Bring the fattened calf, kill it, and let’s eat and celebrate;
24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
for this, my son, was dead and is alive again. He was lost and is found.’ Then they began to celebrate.
25 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
“Now his elder son was in the field. As he came near to the house, he heard music and dancing.
26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
He called one of the servants to him and asked what was going on.
27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
He said to him, ‘Your brother has come, and your father has killed the fattened calf, because he has received him back safe and healthy.’
28 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
But he was angry and would not go in. Therefore his father came out and begged him.
29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
But he answered his father, ‘Behold, these many years I have served you, and I never disobeyed a commandment of yours, but you never gave me a goat, that I might celebrate with my friends.
30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
But when this your son came, who has devoured your living with prostitutes, you killed the fattened calf for him.’
31 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
“He said to him, ‘Son, you are always with me, and all that is mine is yours.
32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
But it was appropriate to celebrate and be glad, for this, your brother, was dead, and is alive again. He was lost, and is found.’”
