Від Луки 14

1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

Cierto sábado, Jesús fue a comer en la casa de uno de los líderes de los fariseos y allí lo observaban de cerca.

2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

Había un hombre cuyos brazos y piernas estaban hinchados.

3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

Así que Jesús le preguntó a los expertos en leyes religiosas y a los fariseos: “¿Permite la ley sanar en sábado o no?”

4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

Pero se quedaron en silencio. Jesús tocó al hombre, lo sanó, y lo despidió.

5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

Entonces Jesús les dijo: “Si de repente su buey se cayera en un pozo el día sábado, ¿no tratarían de sacarlo inmediatamente?”

6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

Pero ellos no pudieron dar respuesta.

7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

Entonces Jesús, al darse cuenta de que los invitados habían escogido lugares de honor, les contó un relato:

8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

“Cuando seas invitado a la recepción de una boda, no tomes el lugar de honor, porque es posible que hayan invitado a alguien más importante que tú”.

9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

“El anfitrión que te invitó vendrá y te dirá: ‘Dale tu lugar a este hombre’. Entonces, avergonzado, tendrás que ir y sentarte en cualquier lugar que esté disponible.

10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

En lugar de ello, cuando seas invitado, toma el lugar más humilde, y así cuando el anfitrión entre, te dirá: ‘Amigo mío, por favor, ven a un sitio mejor’. Entonces serás honrado delante de todos los invitados que están sentados contigo.

11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

Porque los que se exaltan a sí mismos, serán humillados, y los que se humillan, serán exaltados”.

12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

Entonces le dijo al hombre que lo había invitado: “Cuando brindes un almuerzo o una cena, no invites a tus amigos, ni a tus hermanos, ni a tus parientes, o vecinos, porque ellos podrían invitarte después, y así te pagarían la invitación.

13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

En lugar de ello, cuando ofrezcas un banquete, invita a los pobres, a los lisiados, a los paralíticos, a los ciegos,

14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

y serás bendecido, porque ellos no tienen cómo pagarte, y tú serás recompensado en la resurrección de los buenos”.

15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

Cuando uno de los que comía en la mesa con Jesús oyó esto, le dijo: “¡Cuán maravilloso será para los que celebren en el reino de Dios!”

16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

“Había una vez un hombre que preparó un gran banquete, e invitó a muchos”, respondió Jesús.

17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

“Cuando llegó el momento de comer, envió a sus siervos para que le dijeran a todos los que habían sido invitados: ‘Vengan, porque el banquete está listo’.

18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

Pero ellos comenzaron a presentar excusas. El primero dijo: ‘Acabo de comprar un campo y tengo que ir a verlo. Por favor, discúlpame’.

19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

Otro dijo: ‘Acabo de comprar cinco pares de bueyes y debo ir a probarlos. Por favor, discúlpame’. Y todavía otro dijo:

20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

‘Acabo de casarme, así que no puedo ir’.

21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

Entonces el siervo regresó y le dijo a su señor lo que ellos le habían dicho. El dueño de la casa se puso muy molesto y le dijo a su siervo: ‘Rápido, sal a las calles y a los callejones de la ciudad, y trae a los pobres y lisiados, a los ciegos y paralíticos’.

22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

“Entonces el siervo dijo: ‘Señor, hice lo que me dijiste, pero aún hay lugares disponibles’.

23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

“Entonces el amo le dijo al siervo: ‘Sal a los caminos y senderos del campo, y haz que vengan las personas, quiero que se llene mi casa.

24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

Te aseguro que ninguna de esas personas que invité probará bocado de mi banquete’”.

25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

Y una gran multitud acompañaba a Jesús. Entonces él se volvió a ellos y les dijo:

26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

“Si quieren seguirme pero no aborrecen a su padre y a su madre, a su esposa e hijos, a sus hermanos y hermanas—incluso sus propias vidas—no pueden ser mis discípulos.

27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

Si no cargan su cruz y me siguen, no pueden ser mis discípulos.

28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

Si planeas construir una torre, ¿no calcularás primero el costo, y verás si tienes suficiente dinero para completarla?

29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

De lo contrario, podría suceder que después de poner los fundamentos de la torre, te des cuenta de que no podrás terminarla, y todos los que la vieran se burlarían de ti, diciendo:

30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

‘Míralo: comenzó a construir pero no pudo terminarla’.

31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

“¿Qué rey va a la guerra contra otro rey sin sentarse primero con sus consejeros a considerar si él y sus diez mil hombres pueden derrotar al que viene contra él con veinte mil hombres?

32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

Si no puede, enviará a sus representantes para pedir paz mientras el otro rey aún está lejos.

33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

De la misma manera, cada uno de ustedes, si no renuncian a todo, no pueden ser mis discípulos.

34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

La sal es buena, pero si pierde su sabor, ¿cómo podrás hacer que sea salada nuevamente?

35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

No es buena para el suelo, ni sirve como fertilizante, simplemente se bota. ¡El que tiene oídos, oiga!”