Від Луки 14
1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
et factum est cum intraret in domum cuiusdam principis Pharisaeorum sabbato manducare panem et ipsi observabant eum
2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.
et ecce homo quidam hydropicus erat ante illum
3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
et respondens Iesus dixit ad legis peritos et Pharisaeos dicens si licet sabbato curare
4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
at illi tacuerunt ipse vero adprehensum sanavit eum ac dimisit
5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
et respondens ad illos dixit cuius vestrum asinus aut bos in puteum cadet et non continuo extrahet illum die sabbati
6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
et non poterant ad haec respondere illi
7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
dicebat autem et ad invitatos parabolam intendens quomodo primos accubitus eligerent dicens ad illos
8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,
cum invitatus fueris ad nuptias non discumbas in primo loco ne forte honoratior te sit invitatus ab eo
9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
et veniens is qui te et illum vocavit dicat tibi da huic locum et tunc incipias cum rubore novissimum locum tenere
10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
sed cum vocatus fueris vade recumbe in novissimo loco ut cum venerit qui te invitavit dicat tibi amice ascende superius tunc erit tibi gloria coram simul discumbentibus
11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
quia omnis qui se exaltat humiliabitur et qui se humiliat exaltabitur
12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
dicebat autem et ei qui se invitaverat cum facis prandium aut cenam noli vocare amicos tuos neque fratres tuos neque cognatos neque vicinos divites ne forte et ipsi te reinvitent et fiat tibi retributio
13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
sed cum facis convivium voca pauperes debiles claudos caecos
14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.
et beatus eris quia non habent retribuere tibi retribuetur enim tibi in resurrectione iustorum
15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
haec cum audisset quidam de simul discumbentibus dixit illi beatus qui manducabit panem in regno Dei
16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
at ipse dixit ei homo quidam fecit cenam magnam et vocavit multos
17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
et misit servum suum hora cenae dicere invitatis ut venirent quia iam parata sunt omnia
18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
et coeperunt simul omnes excusare primus dixit ei villam emi et necesse habeo exire et videre illam rogo te habe me excusatum
19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.
et alter dixit iuga boum emi quinque et eo probare illa rogo te habe me excusatum
20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
et alius dixit uxorem duxi et ideo non possum venire
21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
et reversus servus nuntiavit haec domino suo tunc iratus pater familias dixit servo suo exi cito in plateas et vicos civitatis et pauperes ac debiles et caecos et claudos introduc huc
22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.
et ait servus domine factum est ut imperasti et adhuc locus est
23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.
et ait dominus servo exi in vias et sepes et conpelle intrare ut impleatur domus mea
24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
dico autem vobis quod nemo virorum illorum qui vocati sunt gustabit cenam meam
25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
ibant autem turbae multae cum eo et conversus dixit ad illos
26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
si quis venit ad me et non odit patrem suum et matrem et uxorem et filios et fratres et sorores adhuc autem et animam suam non potest esse meus discipulus
27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
et qui non baiulat crucem suam et venit post me non potest esse meus discipulus
28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
quis enim ex vobis volens turrem aedificare non prius sedens conputat sumptus qui necessarii sunt si habet ad perficiendum
29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
ne posteaquam posuerit fundamentum et non potuerit perficere omnes qui vident incipiant inludere ei
30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
dicentes quia hic homo coepit aedificare et non potuit consummare
31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
aut qui rex iturus committere bellum adversus alium regem non sedens prius cogitat si possit cum decem milibus occurrere ei qui cum viginti milibus venit ad se
32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
alioquin adhuc illo longe agente legationem mittens rogat ea quae pacis sunt
33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,
sic ergo omnis ex vobis qui non renuntiat omnibus quae possidet non potest meus esse discipulus
34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?
bonum est sal si autem sal quoque evanuerit in quo condietur
35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
neque in terram neque in sterquilinium utile est sed foras mittetur qui habet aures audiendi audiat
