Від Луки 14

1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

And as He went into the house of one of the chief of the pharisees to eat on the sabbath-day, and they were watching Him,

2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

behold, there was a certain man before Him that had a dropsy.

3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

And Jesus spake to the expounders of the law and to the pharisees, saying, Is it lawful to heal on the sabbath-day?

4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

but they made no answer. And He took him and healed him, and sent him away:

5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

and said unto them, Which of you shall have an ass or an ox fall into a pit, and will not immediately draw him out even on the sabbath-day?

6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

and they were not able to answer Him again to these things.

7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

And He spake a parable to those that were invited, observing how they chose the chief seats, saying unto them,

8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

When thou art invited by any one to a wedding, do not sit down in the uppermost place, least one more honorable than thou be invited by him;

9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

and he who invited thee and him, should come and say to thee, Give place to this person, and then thou begin with shame to take the lowest place.

10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

But when thou art invited, go and sit down at the lowest place, that, when he who invited thee cometh, he may say to thee, Friend, go up higher: then wilt thou have honor before them that sit at table with thee:

11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

for whosoever exalteth himself shall be humbled, and he that humbleth himself shall be exalted.

12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

He said also to him that had invited Him, When thou makest a dinner or a supper, do not invite thy friends, nor thy brethren, nor thy kindred, nor thy rich neighbors; least they invite thee again, and so a return be made thee.

13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

But when thou makest a feast, invite the poor, the maimed, the lame, the blind; and thou shalt be happy;

14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

because they have not wherewith to requite thee: for a recompense shall be given thee at the resurrection of the just.

15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

And one of those; who sat at table with Him, hearing these things, said unto Him, Happy is he that shall eat bread in the kingdom of God.

16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

Upon which He said, A certain man made a great supper and invited many;

17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

and sent his servant at supper-time to say to them that were invited, Come, for all things are now ready.

18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

And they all with one consent began to make excuses; the first said, I have bought a field, and I must go and see it, pray have me excused.

19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

And another said, I have bought five yoke of oxen, and am going to try them, pray have me excused.

20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

And another said, I have married a wife, and therefore I cannot come.

21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

So the servant came and told his lord these things. Then the master of the house being angry said to his servant, Go directly into the streets and lanes of the city, and bring in hither the poor, and the maimed, and the lame, and the blind.

22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

And the servant said, Sir, it is done according to thine order, and still there is room.

23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

And the lord said to the servant, Go out into the high-ways and hedges, and press them to come in, that my house may be filled:

24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

for I tell you, that none of those men who were invited, shall taste of my supper.

25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

Now there were great multitudes going along with Him:

26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

so he turned and said to them, If any man come to me, and does not comparatively hate his father, and mother, and wife, and children, and brethren, and sisters, yea and his own life too, he cannot be my disciple.

27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

And whosoever doth not bear his cross, and follow me, cannot be my disciple.

28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

For who of you that hath a mind to build a tower does not first sit down and calculate the expence, whether he hath wherewithal to perfect it?

29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

least having laid a foundation and not being able to finish,

30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

all that see it, should deride him, saying, this man began to build and was not able to finish.

31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

Or what king, going to engage with another king in battle, doth not sit down first and consult, whether he be able with ten thousand men to meet him that cometh against him with twenty thousand?

32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

and if not, while he is yet far off, he sendeth an embassy, and desireth conditions of peace.

33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

So, every one of you, that doth not give up all that he hath, cannot be my disciple.

34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

Salt is good; but if the salt have lost it's savor, wherewith shall it be seasoned?

35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

it is neither fit for the land, nor for the dunghil; but they throw it away. He that hath ears to hear, let him hear.