Від Луки 14

1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

And it came to pass, as he went into the house of one of the chief Pharisees to eat bread on the sabbath, that they watched him.

2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

And behold, there was a certain man before him who had the dropsy.

3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

And Jesus answering, spoke to the lawyers and Pharisees, saying, Is it lawful to heal on the sabbath?

4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

And they held their peace. And he took [him] and healed him, and let him go;

5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

And answered them, saying, Which of you shall have an ass or an ox fallen into a pit, and will not forthwith pull him out on the sabbath?

6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

And they could not answer him again to these things.

7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

And he put forth a parable to those who were invited, when he marked how they chose out the chief rooms; saying to them,

8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

When thou art invited by any [man] to a wedding, sit not down in the highest room, lest a more honorable man than thou be invited by him;

9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

And he that invited thee and him, shall come and say to thee, Give this man place; and thou begin with shame to take the lowest room.

10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

But when thou art invited, go and sit down in the lowest room; that when he that invited thee cometh, he may say to thee, Friend, go up higher: then shalt thou have honor in the presence of them that sit at table with thee.

11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

For whoever exalteth himself shall be abased, and he that humbleth himself shall be exalted.

12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

Then said he also to him that invited him, When thou makest a dinner or a supper, call not thy friends, nor thy brethren, neither thy kinsmen, nor [thy] rich neighbors; lest they also invite thee again, and a recompense be made thee.

13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

But when thou makest a feast, call the poor, the maimed, the lame, the blind:

14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

And thou shalt be blessed: for they cannot recompense thee: for thou shalt be recompensed at the resurrection of the just.

15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

And when one of them that sat at table with him heard these things, he said to him, Blessed [is] he that shall eat bread in the kingdom of God.

16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

Then said he to him, A certain man made a great supper, and invited many:

17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

And sent his servant at supper-time, to say to them that were invited, Come, for all things are now ready.

18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

And they all with one [consent] began to make excuse. The first said to him, I have bought a piece of ground, and I must needs go and see it: I pray thee have me excused.

19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

And another said, I have bought five yoke of oxen, and I go to prove them: I pray thee have me excused.

20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

And another said, I have married a wife: and therefore I cannot come.

21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

So that servant came, and showed his lord these things. Then the master of the house being angry, said to his servant, Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in hither the poor, and the maimed, and the halt, and the blind.

22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

And the servant said, Lord, it is done as thou hast commanded, and yet there is room.

23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

And the lord said to the servant, Go out into the highways and hedges, and compel [them] to come in, that my house may be filled.

24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

For I say to you, that none of those men who were invited, shall taste my supper.

25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

And there went great multitudes with him: and he turned, and said to them,

26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

If any [man] cometh to me, and hateth not his father, and mother, and wife, and children, and brethren, and sisters, yes, and his own life also, he cannot be my disciple.

27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

And whoever doth not bear his cross, and come after me, cannot be my disciple.

28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

For which of you intending to build a tower, sitteth not down first, and counteth the cost, whether he hath [sufficient] to finish [it]?

29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

Lest perhaps after he hath laid the foundation, and is not able to finish [it], all that behold [it] begin to mock him,

30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

Saying, This man began to build, and was not able to finish.

31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

Or what king going to make war against another king, sitteth not down first, and consulteth whether he is able with ten thousand to meet him that cometh against him with twenty thousand?

32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

Or else, while the other is yet a great way off, he sendeth an embassy, and desireth conditions of peace.

33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

So likewise, whoever he is of you that forsaketh not all that he hath, he cannot be my disciple.

34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

Salt [is] good: but if the salt hath lost its savor, with what shall it be seasoned?

35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

It is neither fit for the land, nor yet for the dunghill, [but] men cast it out. He that hath ears to hear, let him hear.