Від Луки 14
1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
And it came to pass, on His going into the house of a certain one of the chiefs of the Pharisees, on a Sabbath, to eat bread, that they were watching Him,
2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.
and behold, there was a certain dropsical man before Him;
3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
and Jesus answering spoke to the lawyers and Pharisees, saying, “Is it lawful to heal on the Sabbath?”
4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
And they were silent, and having taken hold of [him], He healed him, and let [him] go;
5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
and answering them He said, “Of which of you will a donkey or ox fall into a pit, and he will not immediately draw it up on the Sabbath day?”
6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
And they were not able to answer Him again to these things.
7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
And He spoke an allegory to those called, marking how they were choosing out the first couches, saying to them,
8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,
“When you may be called by anyone to wedding feasts, you may not recline on the first couch, lest [one] more honorable than you may have been called by him,
9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
and he who called you and him having come will say to you, Give to this one [your] place, and then you may begin to occupy the last place with shame.
10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
But when you may be called, having gone on, recline in the last place, that when he who called you may come, he may say to you, Friend, come up higher; then you will have glory before those dining with you;
11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
because everyone who is exalting himself will be humbled, and he who is humbling himself will be exalted.”
12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
And He also said to him who called Him, “When you may make an early meal or a dinner, do not be calling your friends, nor your brothers, nor your relatives, nor rich neighbors, lest they may also call you again, and a repayment may come to you;
13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
but when you may make a feast, be calling poor, maimed, lame, blind,
14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.
and you will be blessed, because they have nothing to repay you, for it will be repaid to you in the resurrection of the righteous.”
15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
And one of those dining with Him, having heard these things, said to Him, “Blessed [is] he who will eat bread in the Kingdom of God”;
16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
and He said to him, “A certain man made a great dinner, and called many,
17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
and he sent his servant at the hour of the dinner to say to those having been called, Be coming, because now all things are ready.
18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
And all began with one [voice] to excuse themselves. The first said to him, I bought a field, and I have need to go forth and see it; I beg of you, have me excused.
19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.
And another said, I bought five yoke of oxen, and I go on to prove them; I beg of you, have me excused.
20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
And another said, I married a wife, and because of this I am not able to come.
21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
And that servant having come, told these things to his lord, then the master of the house, having been angry, said to his servant, Go forth quickly into the broad places and lanes of the city, and the poor, and maimed, and lame, and blind, bring in here.
22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.
And the servant said, Lord, it has been done as you commanded, and still there is room.
23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.
And the lord said to the servant, Go forth into the ways and hedges, and constrain to come in, that my house may be filled;
24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
for I say to you that none of those men who have been called will taste of my dinner.”
25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
And there were going on with Him great multitudes, and having turned, He said to them,
26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
“If anyone comes to Me, and does not hate his own father, and mother, and wife, and children, and brothers, and sisters, and yet even his own life, he is not able to be My disciple;
27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
and whoever does not carry his cross, and come after Me, is not able to be My disciple.
28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
For who of you, willing to build a tower, does not first, having sat down, count the expense, whether he has the things for completing?
29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
Lest that he having laid a foundation, and not being able to finish, all who are beholding may begin to mock him,
30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
saying, This man began to build, and was not able to finish.
31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
Or what king going on to engage with another king in war, does not, having sat down, first consult if he with ten thousand is able to meet him who is coming against him with twenty thousand?
32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
And if not so—he being yet a long way off—having sent a delegation, he asks the things for peace.
33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,
So, then, everyone of you who does not take leave of all that he himself has, is not able to be My disciple.
34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?
The salt [is] good, but if the salt becomes tasteless, with what will it be seasoned?
35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
It is neither fit for land nor for manure—they cast it outside. He who is having ears to hear—let him hear.”
