Від Луки 14

1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

And it came to pass when He entered into the house of one of the rulers of the Pharisees on the Sabbath to eat bread, that they were watching Him.

2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

And, behold, a certain dropsical man was before Him.

3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

And Jesus responding spoke to the theologians and Pharisees, saying, Is it lawful to heal on the Sabbath-day, or not? and they were silent.

4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

And taking him by the hand, He healed him, and sent him away.

5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

And responding to them He said; Of which one of you shall his son or his ox fall into a pit, and will he not immediately lift him out on the Sabbath-day?

6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

and they were not able to respond to these things.

7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

And He spoke a parable to those whom He had called, warning them that they should not choose the first couches; saying to them,

8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

When you may be called by any one to a marriage feast, do not sit down upon the first couch; lest one more worthy than thee may have been called by him,

9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

and the one having called thee and him, having come in shall say to thee, Give place to him; and then thou shalt with shame begin to take the last place.

10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

But when you may be invited, coming in sit down in the last place; in order that when the one having invited thee may come, he will say to thee, Friend, come up higher: then there will be glory to thee in the presence of all those sitting along with thee.

11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

Because every one who shall exalt himself shall be abased; and he that humbleth himself shall be exalted.

12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

And He spoke to the one having also invited Him, When you may make a dinner or a supper, do not call your rich friends, nor your brothers, nor your kindred, nor your neighbors; lest they may also invite thee in turn, and there may be a recompense unto thee.

13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

But when you may make a feast, invite the poor, maimed, lame, blind:

14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

and thou shalt be happy; because they have nothing with which to recompense thee: and it shall be recompensed unto thee in the resurrection of the just.

15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

And a certain one of those sitting together, hearing these things, said to Him, Happy is he whosoever eateth bread in the kingdom of God.

16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

And He said to him, A certain man made a great supper, and invited many;

17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

and at the hour, of the supper he sent his servants to say to those who were invited, Come; because they are now ready.

18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

And they all of one consent began to make excuse. The first said to him, I have bought a farm, and I have need having gone to see it: I pray thee have me excused.

19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

And another said, I have bought five yoke of oxen, and I go to prove the same: I intreat thee have me excused.

20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

Another said, I have married a wife, and on this account I am not able to come.

21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

And the servant coming, announced these things to his lord. Then the land-lord being angry said to his servant, Go out quickly into the streets and lanes of the city, and lead in hither the poor and maimed and blind and lame.

22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

And the servant said, Lord, it is done as thou didst command, and yet there is room.

23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

And the lord said to the servant, Go out into the roads and hedges, and compel them to come in, in order that my house may be filled:

24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

for I say unto you, that no one of these men who have been invited shall taste of my supper.

25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

And many multitudes were journeying along with Him, and turning He said to them,

26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

If any one comes to me, and does not hate his father, and mother, and wife, and children, and brothers, and sisters, and even yet his own soul, he is not able to be my disciple.

27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

Whosoever does not carry his cross, and come after me, is not able to be my disciple.

28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

For which one of you, wishing to build a tower, does not first sitting down count the cost; if he has unto sufficiency?

29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

Lest he having laid the foundation, and being unable to complete it, all who see it may begin to mock him,

30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

saying, that this man began to build, and was not able to complete it.

31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

Or what king, going forth to engage in war with another king, will not first sitting down counsel if he is able with ten thousand to meet him who is coming against him, with twenty thousand?

32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

But if not, while he is yet a great way off, sending an embassy, he asks for those things which appertain to peace.

33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

Thus then every one of you who does not consecrate all his possessions, is not able to be my disciple.

34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

Therefore salt is good: but if the salt may lose its savor, with what shall it be salted?

35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

It is neither good for the land nor for excrement: they cast it out. He that hath ears to hear, let him hear.