Від Луки 14
1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
When he went into the house of one of the rulers of the Pharisees on a Sabbath to eat bread, they were watching him.
2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.
Behold, a certain man who had dropsy was in front of him.
3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
Jesus, answering, spoke to the lawyers and Pharisees, saying, “Is it lawful to heal on the Sabbath?”
4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
But they were silent. He took him, and healed him, and let him go.
5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
He answered them, “Which of you, if your son or an ox fell into a well, would not immediately pull him out on a Sabbath day?”
6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
They could not answer him regarding these things.
7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
He spoke a parable to those who were invited, when he noticed how they chose the best seats, and said to them,
8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,
“When you are invited by anyone to a wedding feast, do not sit in the best seat, since perhaps someone more honorable than you might be invited by him,
9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
and he who invited both of you would come and tell you, ‘Make room for this person.’ Then you would begin, with shame, to take the lowest place.
10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
But when you are invited, go and sit in the lowest place, so that when he who invited you comes, he may tell you, ‘Friend, move up higher.’ Then you will be honored in the presence of all who sit at the table with you.
11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
For everyone who exalts himself will be humbled, and whoever humbles himself will be exalted.”
12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
He also said to the one who had invited him, “When you make a dinner or a supper, do not call your friends, nor your brothers, nor your kinsmen, nor rich neighbors, or perhaps they might also return the favor, and pay you back.
13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
But when you make a feast, ask the poor, the maimed, the lame, or the blind;
14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.
and you will be blessed, because they do not have the resources to repay you. For you will be repaid in the resurrection of the righteous.”
15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
When one of those who sat at the table with him heard these things, he said to him, “Blessed is he who will feast in God’s Kingdom!”
16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
But he said to him, “A certain man made a great supper, and he invited many people.
17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
He sent out his servant at supper time to tell those who were invited, ‘Come, for everything is ready now.’
18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
They all as one began to make excuses. “The first said to him, ‘I have bought a field, and I must go and see it. Please have me excused.’
19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.
“Another said, ‘I have bought five yoke of oxen, and I must go try them out. Please have me excused.’
20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
“Another said, ‘I have married a wife, and therefore I cannot come.’
21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
“That servant came, and told his lord these things. Then the master of the house, being angry, said to his servant, ‘Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in the poor, maimed, blind, and lame.’
22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.
“The servant said, ‘Lord, it is done as you commanded, and there is still room.’
23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.
“The lord said to the servant, ‘Go out into the highways and hedges, and compel them to come in, that my house may be filled.
24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
For I tell you that none of those men who were invited will taste of my supper. For many are called, but few are chosen.’”
25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
Now great multitudes were going with him. He turned and said to them,
26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
“If anyone comes to me, and does not disregard his own father, mother, wife, children, brothers, and sisters, yes, and his own life also, he cannot be my disciple.
27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
Whoever does not bear his own cross and come after me, cannot be my disciple.
28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
For which of you, desiring to build a tower, does not first sit down and count the cost, to see if he has enough to complete it?
29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
Or perhaps, when he has laid a foundation and is not able to finish, everyone who sees begins to mock him,
30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
saying, ‘This man began to build and was not able to finish.’
31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
Or what king, as he goes to encounter another king in war, will not sit down first and consider whether he is able with ten thousand to meet him who comes against him with twenty thousand?
32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
Or else, while the other is yet a great way off, he sends an envoy and asks for conditions of peace.
33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,
So therefore, whoever of you who does not renounce all that he has, he cannot be my disciple.
34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?
“Salt is good, but if the salt becomes flat and tasteless, with what do you season it?
35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
It is fit neither for the soil nor for the manure pile. It is thrown out. He who has ears to hear, let him hear.”
