Від Луки 14

1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

And it came to pass, when he went into the house of a certain man of the chiefs of the Pharisees on a sabbath to eat bread, that they were watching him.

2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

And behold, there was a certain man in front of him afflicted with edema.

3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

And having responded, Jesus spoke to the lawyers and Pharisees, saying, Is it permitted to heal on the sabbath?

4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

But they were silent. And having taken him, he healed him and released him.

5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

And having responded, he said to them, Of which of you will a son or an ox fall into a pit, and he will not straightaway lift him out on the day of the sabbath?

6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

And they could not answer him back to these things.

7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

And he spoke a parable to those who were invited when he noticed how they chose out the chief places, saying to them,

8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

When thou are invited by any man to wedding festivities, do not sit down in the chief place, lest there may be a more honorable man than thou who was invited by him.

9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

And he who invited thee and him, having come, will say to thee, Give place to this man, and then thou will begin with embarrassment to take the last place.

10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

But when thou are invited, having gone, sit down in the last place, so that when he who has invited thee comes, he will say to thee, Friend, go up higher, then it will be esteem to thee in the presence of those dining with thee.

11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

Because every man who lifts himself up will be made lower, and he who makes himself lower will be lifted up.

12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

And he also said to the man who invited him, When thou make a dinner or a supper, do not call thy friends, nor thy brothers, nor thy kinsmen, nor prosperous neighbors, lest they also invite thee in return, and a recompense be made to thee.

13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

But when thou make a feast, call the poor, the maimed, the lame, the blind,

14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

and thou will be blessed, because they do not have to recompense thee, for it will be recompensed to thee at the resurrection of the righteous.

15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

And a certain man of those dining together having heard these things, he said to him, Blessed is he who will eat dinner in the kingdom of God.

16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

And he said to him, A certain man made a great supper, and he invited many.

17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

And he sent forth his bondman at the hour of the meal to say to those who were invited, Come, because all things are now ready.

18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

And they all from one began to make excuse. The first said to him, I have bought a field, and I have need to go out and see it. I ask thee have me excused.

19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

And another said, I bought five yoke of oxen, and I go to test them. I ask thee have me excused.

20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

And another said, I married a wife, and because of this I cannot come.

21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

And that bondman, having come, he informed his lord these things. Then the house-ruler having become angry, he said to his bondman, Go out quickly into the thoroughfares and lanes of the city, and bring here the poor and maimed and crippled and blind.

22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

And the bondman said, Lord, as thou commanded it has happened, and yet there is room.

23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

And the lord said to the bondman, Go out into the roads and hedges, and compel them to come in, that my house may be filled.

24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

For I say to you, that none of those men who were invited will taste of my supper. For many are called, but few chosen.

25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

Now many multitudes went with him, and having turned, he said to them,

26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

If any man comes to me, and does not regard as inferior his father, and mother, and wife, and children, and brothers, and sisters, and besides his own life also, he cannot be my disciple.

27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

And whoever does not bear his cross, and come behind me, cannot be my disciple.

28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

For which of you wanting to build a tower, does not, having first sat down, count the cost whether he has the things for completion?

29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

So that perhaps, having laid its foundation, and not being able to finish, all those who see begin to ridicule him,

30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

saying, This man began to build, and was not able to finish.

31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

Or what king going to encounter another king in war, will not, having first sat down, consult whether he is able with ten thousand to meet him who comes against him with twenty thousand?

32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

And if not, while he is still far off, having sent a delegation, he asks the things about peace.

33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

So therefore every man of you who does not renounce all things being possessed by him, cannot be my disciple.

34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

The salt material is good, but if the salt material becomes tasteless, by what will it be seasoned?

35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

It is fit neither for the land nor for manure; they cast it out. He who has ears to hear, let him hear.