Від Луки 13
1 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.
Now there were some present at the same time who told him about the Galileans whose blood Pilate had mixed with their sacrifices.
2 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали?
Jesus answered them, “Do you think that these Galileans were worse sinners than all the other Galileans, because they suffered such things?
3 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.
I tell you, no, but unless you repent, you will all perish in the same way.
4 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі?
Or those eighteen on whom the tower in Siloam fell and killed them—do you think that they were worse offenders than all the men who dwell in Jerusalem?
5 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.
I tell you, no, but, unless you repent, you will all perish in the same way.”
6 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов,
He spoke this parable. “A certain man had a fig tree planted in his vineyard, and he came seeking fruit on it and found none.
7 Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає?
He said to the vine dresser, ‘Behold, these three years I have come looking for fruit on this fig tree, and found none. Cut it down! Why does it waste the soil?’
8 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм,
He answered, ‘Lord, leave it alone this year also, until I dig around it and fertilise it.
9 чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її.
If it bears fruit, fine; but if not, after that, you can cut it down.’”
10 Навчав же в одній школі по суботам.
He was teaching in one of the synagogues on the Sabbath day.
11 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись.
Behold, there was a woman who had a spirit of infirmity eighteen years. She was bent over and could in no way straighten herself up.
12 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.
When Jesus saw her, he called her and said to her, “Woman, you are freed from your infirmity.”
13 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.
He laid his hands on her, and immediately she stood up straight and glorified God.
14 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.
The ruler of the synagogue, being indignant because Jesus had healed on the Sabbath, said to the multitude, “There are six days in which men ought to work. Therefore come on those days and be healed, and not on the Sabbath day!”
15 Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти?
Therefore the Lord answered him, “You hypocrites! Doesn’t each one of you free his ox or his donkey from the stall on the Sabbath and lead him away to water?
16 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?
Ought not this woman, being a daughter of Abraham whom Satan had bound eighteen long years, be freed from this bondage on the Sabbath day?”
17 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него?
As he said these things, all his adversaries were disappointed; and all the multitude rejoiced for all the glorious things that were done by him.
18 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?
He said, “What is God’s Kingdom like? To what shall I compare it?
19 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.
It is like a grain of mustard seed which a man took and put in his own garden. It grew and became a large tree, and the birds of the sky live in its branches.”
20 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?
Again he said, “To what shall I compare God’s Kingdom?
21 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.
It is like yeast, which a woman took and hid in three measures of flour, until it was all leavened.”
22 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.
He went on his way through cities and villages, teaching, and travelling on to Jerusalem.
23 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:
One said to him, “Lord, are they few who are saved?” He said to them,
24 Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.
“Strive to enter in by the narrow door, for many, I tell you, will seek to enter in and will not be able.
25 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
When once the master of the house has risen up and has shut the door, and you begin to stand outside and to knock at the door, saying, ‘Lord, Lord, open to us!’ then he will answer and tell you, ‘I don’t know you or where you come from.’
26 тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.
Then you will begin to say, ‘We ate and drank in your presence, and you taught in our streets.’
27 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.
He will say, ‘I tell you, I don’t know where you come from. Depart from me, all you workers of iniquity.’
28 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.
There will be weeping and gnashing of teeth when you see Abraham, Isaac, Jacob, and all the prophets in God’s Kingdom, and yourselves being thrown outside.
29 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:
They will come from the east, west, north, and south, and will sit down in God’s Kingdom.
30 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні.
Behold, there are some who are last who will be first, and there are some who are first who will be last.”
31 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.
On that same day, some Pharisees came, saying to him, “Get out of here and go away, for Herod wants to kill you.”
32 І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся.
He said to them, “Go and tell that fox, ‘Behold, I cast out demons and perform cures today and tomorrow, and the third day I complete my mission.
33 Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.
Nevertheless I must go on my way today and tomorrow and the next day, for it can’t be that a prophet would perish outside of Jerusalem.’
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли.
“Jerusalem, Jerusalem, you who kills the prophets and stones those who are sent to her! How often I wanted to gather your children together, like a hen gathers her own brood under her wings, and you refused!
35 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.
Behold, your house is left to you desolate. I tell you, you will not see me until you say, ‘Blessed is he who comes in the name of the Lord!’”
