Від Луки 1
1 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
To his Excellency, Theophilus. Many attempts have been already made to draw up an account of those events which have reached their conclusion among us,
2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
just as they were reported to us by those who from the beginning were eye-witnesses, and afterward became bearers of the message.
3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
And, therefore, I also, since I have investigated all these events with great care from their very beginning, have resolved to write a connected history of them for you,
4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
in order that you may be able to satisfy yourself of the accuracy of the story which you have heard from the lips of others.
5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
In the reign of Herod, king of Judea, there was a priest named Zechariah, who belonged to the division called after Abijah. His wife, whose name was Elizabeth, was also a descendant of Aaron.
6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
They were both righteous people, who lived blameless lives, guiding their steps by all the commandments and ordinances of the Lord.
7 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
But they had no child, Elizabeth being barren; and both of them were advanced in years.
8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
One day, when Zechariah was officiating as priest before God, during the turn of his division,
9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
it fell to him by lot, in accordance with the practice among the priests, to go into the Temple of the Lord and burn incense;
10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
and, as it was the Hour of Incense, the people were all praying outside.
11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
And an angel of the Lord appeared to him, standing on the right of the Altar of Incense.
12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
Zechariah was startled at the sight and was awe-struck.
13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
But the angel said to him, “Do not be afraid, Zechariah; your prayer has been heard, and your wife Elizabeth will bear you a son, whom you will call by the name John.
14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
He will be to you a joy and a delight; and many will rejoice over his birth.
15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
For he will be great in the sight of the Lord; he will not drink any wine or strong drink, and he will be filled with the Holy Spirit from the very hour of his birth,
16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
and will reconcile many of the Israelites to the Lord their God.
17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
He will go before him in the spirit and with the power of Elijah, to reconcile fathers to their children and the disobedient to the wisdom of the righteous, and so make ready for the Lord a people prepared for him.”
18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
“How can I be sure of this?” Zechariah asked the angel. “For I am an old man and my wife is advanced in years.”
19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
“I am Gabriel,” the angel answered, “who stand in the presence of God, and I have been sent to speak to you and to bring you this good news.
20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
And now you will be silent and unable to speak until the day when this takes place, because you did not believe what I said, though my words will be fulfilled in due course.”
21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
Meanwhile the people were watching for Zechariah, wondering at his remaining so long in the Temple.
22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
When he came out, he was unable to speak to them, and they perceived that he had seen a vision there. But Zechariah kept making signs to them, and remained dumb.
23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
And, as soon as his term of service was finished, he returned home.
24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
After this his wife, Elizabeth, became pregnant and lived in seclusion for five months.
25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
“The Lord has done this for me,” she said, “he has shown me kindness and taken away the public disgrace of childlessness under which I have been living.”
26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
Six months later the angel Gabriel was sent from God to a town in Galilee called Nazareth,
27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
to a maiden there who was engaged to a man named Joseph, a descendant of David. Her name was Mary.
28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
Gabriel came into her presence and greeted her, saying, “You have been shown great favor – the Lord is with you.”
29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
Mary was much disturbed at his words, and was wondering to herself what such a greeting could mean,
30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
when the angel spoke again, “Do not be afraid, Mary, for you have found favor with God.
31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
And now, you will conceive and give birth to a son, and you will give him the name Jesus.
32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
The child will be great and will be called ‘Son of the Most High,’ and the Lord God will give him the throne of his ancestor David,
and he will reign over the descendants of Jacob for ever; And to his kingdom there will be no end.” (aiōn g165)
34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
“How can this be?” Mary asked the angel. “For I have no husband.”
35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
“The Holy Spirit will descend on you,” answered the angel, “and the Power of the Most High will overshadow you; and therefore the child will be called ‘holy,’ and ‘Son of God.’
36 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
And Elizabeth, your cousin, is herself also expecting a son in her old age; and it is now the sixth month with her, though she is called barren;
37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
for no promise from God will fail to be fulfilled.”
38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
“I am the servant of the Lord,” exclaimed Mary. “Let it be with me as you have said.” Then the angel left her.
39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
Soon after this Mary set out, and made her way quickly into the hill-country, to a town in Judah;
40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
and there she went into Zechariah’s house and greeted Elizabeth.
41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
When Elizabeth heard Mary’s greeting, the child moved within her, and Elizabeth herself was filled with the Holy Spirit,
42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
and cried aloud, “Blessed are you among women, and blessed is your unborn child!
43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
But how have I this honor, that the mother of my Lord should come to me?
44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
For, as soon as your greeting reached my ears, the child moved within me with delight!
45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
Happy indeed is she who believed that the promise which she received from the Lord would be fulfilled.”
46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,
And Mary said: “My soul exalts the Lord,
47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
and my spirit delights in God my Savior,
48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
for he has looked with favor on his humble servant girl. From now on all generations will call me blessed!
49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
“For the Almighty has done great things for me, and holy is his name.
50 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
He has mercy on those who revere him in every generation.
51 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
“Mighty are the deeds of his arm! He has scattered the self-satisfied proud,
52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
he has cast down the mighty from their thrones, and he uplifts the humble,
53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
he has filled the hungry with good things, and the rich he has sent away empty.
54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
“He has stretched out his hand to his servant Israel, ever mindful of his mercy,
as he promised to our ancestors, to Abraham and his descendants for ever.” (aiōn g165)
56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
Mary stayed with Elizabeth about three months, and then returned to her home.
57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
When Elizabeth’s time came, she gave birth to a son;
58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
and her neighbors and relatives, hearing of the great goodness of the Lord to her, came to share her joy.
59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
A week later they met to circumcise the child, and were about to call him Zechariah after his father,
60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
when his mother spoke up, “No, he is to be called John.”
61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
“You have no relation of that name!” they exclaimed;
62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
and they made signs to the child’s father, to find out what he wished the child to be called.
63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
Asking for a writing tablet, he wrote the words – ‘His name is John.’ Everyone was surprised
64 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
and immediately Zechariah recovered his voice and the use of his tongue, and began to bless God.
65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
All their neighbors were awe-struck at this, and throughout the hill-country of Judea the whole story was much talked about.
66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
All who heard it kept it in mind, asking one another – “What can this child be destined to become?” For the Power of the Lord was with him.
67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
Then his father Zechariah was filled with the Holy Spirit, and, speaking under inspiration, said:
68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
“Blessed is the Lord, the God of Israel, who has visited his people and wrought their deliverance,
69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
and has raised up for us the strength of our salvation in the house of his servant David –
as he promised by the lips of his holy prophets of old – (aiōn g165)
71 спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
salvation from our enemies and from the hands of all who hate us,
72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
showing mercy to our ancestors, and mindful of his sacred covenant.
73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
This was the oath which he swore to our ancestor Abraham –
74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
that we should be rescued from the hands of our enemies,
75 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
and should serve him without fear in holiness and righteousness, in his presence all our days.
76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
And you, child, will be called prophet of the Most High, for you will go before the Lord to make ready his way,
77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
to give his people the knowledge of salvation through the forgiveness of their sins,
78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
through the tender mercy of our God, whereby the dawn will break on us from heaven,
79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
to give light to those who live in darkness and the shadow of death, and guide our feet into the way of peace.”
80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
The child grew and became strong in spirit, and he lived in the wilds until the time came for his appearance before Israel.
