Від Івана 20
1 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.
Now on the first day of the week, Mary Magdalene went early, while it was still dark, to the tomb, and saw that the stone had been taken away from the tomb.
2 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.
Therefore she ran and came to Simon Peter and to the other disciple whom Jesus loved, and said to them, “They have taken away the Lord out of the tomb, and we do not know where they have laid him!”
3 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.
Therefore Peter and the other disciple went out, and they went toward the tomb.
4 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.
They both ran together. The other disciple outran Peter and came to the tomb first.
5 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.
Stooping and looking in, he saw the linen cloths lying there; yet he did not enter in.
6 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,
Then Simon Peter came, following him, and entered into the tomb. He saw the linen cloths lying,
7 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.
and the cloth that had been on his head, not lying with the linen cloths, but rolled up in a place by itself.
8 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.
So then the other disciple who came first to the tomb also entered in, and he saw and believed.
9 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.
For as yet they did not know the Scripture, that he must rise from the dead.
10 Пійшли ж тодї ученики знов до себе.
So the disciples went away again to their own homes.
11 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,
But Mary was standing outside at the tomb weeping. So as she wept, she stooped and looked into the tomb,
12 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.
and she saw two angels in white sitting, one at the head and one at the feet, where the body of Jesus had lain.
13 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.
They asked her, “Woman, why are you weeping?” She said to them, “Because they have taken away my Lord, and I do not know where they have laid him.”
14 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.
When she had said this, she turned around and saw Jesus standing, and did not know that it was Jesus.
15 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.
Jesus said to her, “Woman, why are you weeping? Who are you looking for?” She, supposing him to be the gardener, said to him, “Sir, if you have carried him away, tell me where you have laid him, and I will take him away.”
16 Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.
Jesus said to her, “Mary.” She turned and said to him, “Rabboni!” which is to say, “Teacher!”
17 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.
Jesus said to her, “Do not hold me, for I have not yet ascended to my Father; but go to my brothers and tell them, ‘I am ascending to my Father and your Father, to my God and your God.’”
18 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.
Mary Magdalene came and told the disciples that she had seen the Lord, and that he had said these things to her.
19 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.
When therefore it was evening on that day, the first day of the week, and when the doors were locked where the disciples were assembled, for fear of the Jews, Jesus came and stood in the middle and said to them, “Peace be to you.”
20 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.
When he had said this, he showed them his hands and his side. The disciples therefore were glad when they saw the Lord.
21 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.
Jesus therefore said to them again, “Peace be to you. As the Father has sent me, even so I send you.”
22 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.
When he had said this, he breathed on them, and said to them, “Receive the Holy Spirit!
23 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.
If you forgive anyone’s sins, they have been forgiven them. If you retain anyone’s sins, they have been retained.”
24 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.
But Thomas, one of the twelve, called Didymus, was not with them when Jesus came.
25 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.
The other disciples therefore said to him, “We have seen the Lord!” But he said to them, “Unless I see in his hands the print of the nails, put my finger into the print of the nails, and put my hand into his side, I will not believe.”
26 А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.
After eight days, again his disciples were inside and Thomas was with them. Jesus came, the doors being locked, and stood in the middle, and said, “Peace be to you.”
27 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.
Then he said to Thomas, “Reach here your finger, and see my hands. Reach here your hand, and put it into my side. Do not be unbelieving, but believing.”
28 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.
Thomas answered him, “My Lord and my God!”
29 Рече йому Ісус: Що видів єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.
Jesus said to him, “Because you have seen me, you have believed. Blessed are those who have not seen and have believed.”
30 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.
Therefore Jesus did many other signs in the presence of his disciples, which are not written in this book;
31 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.
but these are written that you may believe that Jesus is the Christ, the Son of God, and that believing you may have life in his name.
