До євреїв 9

1 Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.

Now even the first [covenant] had ordinances of divine service, and its sanctuary, [a sanctuary] of this world.

2 Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята.

For there was a tabernacle prepared, the first, wherein [were] the candlestick, and the table, and the showbread; which is called the Holy place.

3 За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих;

And after the second veil, the tabernacle which is called the Holy of holies;

4 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,

having a golden altar of incense, and the ark of the covenant overlaid round about with gold, wherein [was] a golden pot holding the manna, and Aaron’s rod that budded, and the tables of the covenant;

5 а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно.

and above it cherubim of glory overshadowing the mercy-seat; of which things we cannot now speak severally.

6 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;

Now these things having been thus prepared, the priests go in continually into the first tabernacle, accomplishing the services;

7 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.

but into the second the high priest alone, once in the year, not without blood, which he offereth for himself, and for the errors of the people:

8 Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.

the Holy Spirit this signifying, that the way into the holy place hath not yet been made manifest, while the first tabernacle is yet standing;

9 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить,

which [is] a figure for the time present; according to which are offered both gifts and sacrifices that cannot, as touching the conscience, make the worshipper perfect,

10 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи.

[being] only (with meats and drinks and divers washings) carnal ordinances, imposed until a time of reformation.

11 Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,

But Christ having come a high priest of the good things to come, through the greater and more perfect tabernacle, not made with hands, that is to say, not of this creation,

12 анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. (aiōnios g166)

nor yet through the blood of goats and calves, but through his own blood, entered in once for all into the holy place, having obtained eternal redemption. (aiōnios g166)

13 Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту;

For if the blood of goats and bulls, and the ashes of a heifer sprinkling them that have been defiled, sanctify unto the cleanness of the flesh:

14 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому? (aiōnios g166)

how much more shall the blood of Christ, who through the eternal Spirit offered himself without blemish unto God, cleanse your conscience from dead works to serve the living God? (aiōnios g166)

15 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. (aiōnios g166)

And for this cause he is the mediator of a new covenant, that a death having taken place for the redemption of the transgressions that were under the first covenant, they that have been called may receive the promise of the eternal inheritance. (aiōnios g166)

16 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.

For where a testament is, there must of necessity be the death of him that made it.

17 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.

For a testament is of force where there hath been death: for it doth never avail while he that made it liveth.

18 Тим же й первий не був осьвячений без крови.

Wherefore even the first [covenant] hath not been dedicated without blood.

19 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,

For when every commandment had been spoken by Moses unto all the people according to the law, he took the blood of the calves and the goats, with water and scarlet wool and hyssop, and sprinkled both the book itself and all the people,

20 глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."

saying, This is the blood of the covenant which God commanded to you-ward.

21 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.

Moreover the tabernacle and all the vessels of the ministry he sprinkled in like manner with the blood.

22 А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

And according to the law, I may almost say, all things are cleansed with blood, and apart from shedding of blood there is no remission.

23 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї.

It was necessary therefore that the copies of the things in the heavens should be cleansed with these; but the heavenly things themselves with better sacrifices than these.

24 Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,

For Christ entered not into a holy place made with hands, like in pattern to the true; but into heaven itself, now to appear before the face of God for us:

25 анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю;

nor yet that he should offer himself often, as the high priest entereth into the holy place year by year with blood not his own;

26 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю. (aiōn g165)

else must he often have suffered since the foundation of the world: but now once at the end of the ages hath he been manifested to put away sin by the sacrifice of himself. (aiōn g165)

27 І як призначено людям раз умерти, а потім суд,

And inasmuch as it is appointed unto men once to die, and after this [cometh] judgment;

28 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.

so Christ also, having been once offered to bear the sins of many, shall appear a second time, apart from sin, to them that wait for him, unto salvation.