До євреїв 1

1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

У минулому Бог багато разів і по-різному говорив до наших батьків через пророків,

2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. (aiōn g165)

а в ці останні дні Він промовив до нас через Свого Сина, Якого призначив Спадкоємцем усього й через Якого створив віки. (aiōn g165)

3 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

Син – сяйво Божої слави й повне відображення Його сутності, Що утримує все силою Свого Слова. Очистивши нас від гріхів, Він сів праворуч від Величності на небесах.

4 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

Він перевершив ангелів, оскільки ім’я, яке Він успадкував, перевершує їхнє ім’я.

5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

Бо кому з ангелів Бог коли-небудь сказав: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе?» Або: «Я буду Йому Отцем, а Він буде Мені Сином?»

6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

І знову, коли Бог приводить Свого Первістка у всесвіт, Він каже: «Нехай усі Божі ангели вклоняться Йому».

7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.

А про ангелів говорить: «Він робить ангелів Своїх духами, Своїх слуг – полум’ям вогню».

8 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. (aiōn g165)

А про Сина каже: «Престол Твій, Боже, – повік-віків, жезл справедливості – жезл Твого Царства. (aiōn g165)

9 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

Ти полюбив правду й зненавидів беззаконня; тому помазав Тебе Бог, Твій Бог, олією радощів більше, ніж Твоїх друзів».

10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.

І ще: «На початку Ти, Господи, заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.

11 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться.

12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

Ти поміняєш їх, немов старі шати, і вони зміняться. Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні».

13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

Кому з ангелів Бог сказав коли-небудь: «Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг».

14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?

Чи не всі [ангели] є духами служіння, посланими служити тим, хто має успадкувати спасіння?