До євреїв 1
1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,
IN many ways, and many forms, God anciently conversed with our fathers, by the prophets:
2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. (aiōn g165)
But in these latter days, he hath conversed with us, by his Son; whom he hath constituted heir of all things, and by whom he made the worlds; (aiōn g165)
3 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,
who is the splendor of his glory, and the image of himself, and upholdeth all by the energy of his word; and by himself he made a purgation of sins, and sat down on the right hand of the Majesty on high.
4 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.
And he is altogether superior to the angels, as he hath also inherited a name which excelleth theirs.
5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?
For to which of the angels did God ever say, Thou art my SON, this day have I begotten thee? And again, I will be to him a Father, and he shall be to me a Son?
6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.
And again, when bringing the first begotten into the world, he said: Let all the angels of God worship him.
7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.
But of the angels he thus said: Who made his angels a wind, and his ministers a flaming fire.
8 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. (aiōn g165)
But of the Son he said: Thy throne, O God, is for ever and ever; a righteous sceptre is the sceptre of thy kingdom. (aiōn g165)
9 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.
Thou hast loved rectitude, and hated iniquity; therefore God, thy God, hath anointed thee with the oil of gladness more than thy associates.
10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.
And again, Thou hast from the beginning laid the foundations of the earth, and the heavens are the work of thy hands:
11 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,
they will pass away, but thou endurest; and they all, like a robe, wax old;
12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.
and like a cloak, thou wilt fold them up. They will be changed; but thou wilt be as thou art, and thy years will not be finished.
13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?
And to which of the angels did he ever say: Sit thou at my right hand, until I shall place thy enemies a footstool under thy feet?
14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?
Are they not all spirits of ministration, who are sent to minister on account of them that are to inherit life?
