Дії 16
1 Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
Paul also came to Derbe and to Lystra; and behold, a certain disciple named Timothy was there, the son of a Jewish woman who believed; his father was a Greek.
2 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
He was well spoken of by the brothers who were at Lystra and Iconium.
3 Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.
Paul wanted him to travel with him; so he took him and circumcised him because of the Jews that were in those places, for they all knew that his father was a Greek.
4 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.
As they went on their way through the cities, they delivered to the churches the instructions for them to obey, the instructions that had been written by the apostles and elders in Jerusalem.
5 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
So the churches were strengthened in the faith and increased in number daily.
6 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
Paul and his companions went through the regions of Phrygia and Galatia, since they had been forbidden by the Holy Spirit to proclaim the word in the province of Asia.
7 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
When they came near Mysia, they attempted to go into Bithynia, but the Spirit of Jesus prevented them.
8 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
So passing by Mysia, they came down to the city of Troas.
9 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам.
A vision appeared to Paul in the night: A man of Macedonia was standing there, calling him and saying, “Come over into Macedonia and help us.”
10 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
When Paul had seen the vision, immediately we set out to go to Macedonia, concluding that God had called us to proclaim the gospel to them.
11 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
Setting sail therefore from Troas, we made a straight course to Samothrace, and the next day we came to Neapolis.
12 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.
From there we went to Philippi, which is a city of Macedonia, the most important city in the district and a Roman colony, and we stayed in this city for several days.
13 А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.
On the Sabbath day we went outside the gate by the river, where we thought there would be a place of prayer. We sat down and spoke to the women who had come together.
14 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.
A certain woman named Lydia, a seller of purple from the city of Thyatira, who worshiped God, listened to us. The Lord opened her heart to pay attention to what was said by Paul.
15 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
When she and her house were baptized, she urged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come and stay in house.” And she persuaded us.
16 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
It came about that, as we were going to the place of prayer, a certain young woman who had a spirit of divination encountered us. She brought her masters much gain by fortunetelling.
17 Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
This woman followed after Paul and us and shouted, saying, “These men are servants of the Most High God. They proclaim to you the way of salvation.”
18 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
She did this for many days. But Paul, being greatly annoyed by her, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And it came out right away.
19 Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
When her masters saw that their opportunity to make money was now gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace before the authorities.
20 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
When they had brought them to the magistrates, they said, “These men are stirring up our city. They are Jews.
21 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
They proclaim customs that are not lawful for Romans to accept or practice.”
22 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.
Then the crowd rose up together against Paul and Silas; the magistrates tore their garments off them and commanded them to be beaten with rods.
23 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
When they had laid many blows upon them, they threw them into prison and commanded the jailer to keep them securely.
24 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
After he got this command, the jailer threw them into the inner prison and fastened their feet in the stocks.
25 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
Around midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the other prisoners were listening to them.
26 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
Suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken; and immediately all the doors were opened, and everyone's chains were unfastened.
27 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.
The jailer was awakened from sleep and saw the open prison doors; he drew his sword and was about to kill himself, because he thought that the prisoners had escaped.
28 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.
But Paul shouted with a loud voice, saying, “Do not harm yourself, because we are all here.”
29 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,
The jailer called for lights and rushed in and, trembling for fear, fell down before Paul and Silas,
30 а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?
and brought them out and said, “Sirs, what must I do to be saved?”
31 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
They said, “Believe in the Lord Jesus, and you will be saved, you and your house.”
32 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
They spoke the word of the Lord to him, together with everyone in his house.
33 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
Then the jailer took them at the same hour of the night, and washed their wounds, and he and those in his entire house were baptized immediately.
34 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
Then as he brought Paul and Silas up into his house and he set food before them, he rejoiced greatly with those of his house, that he had believed in God.
35 Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.
Now when it was day, the magistrates sent word to the guards, saying, “Let those men go.”
36 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
The jailer reported the words to Paul, saying, “The magistrates have sent word to me to let you go. Now therefore come out, and go in peace.”
37 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
But Paul said to them, “They have publicly beaten us without a trial, even through we are Romans citizens—and they threw us into prison. Do they now want to send us away secretly? No! Let them come themselves and lead us out.”
38 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне.
The guards reported these words to the magistrates, and when they heard that Paul and Silas were Romans, they were afraid.
39 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
The magistrates came and apologized to them and brought them out, asking them them to go away from the city.
40 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.
So Paul and Silas went out of the prison and came to the house of Lydia. When Paul and Silas saw the brothers, they encouraged them and then departed from the city.
