2 до коринтян 3
1 Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
incipimus iterum nosmet ipsos commendare aut numquid egemus sicut quidam commendaticiis epistulis ad vos aut ex vobis
2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
epistula nostra vos estis scripta in cordibus nostris quae scitur et legitur ab omnibus hominibus
3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.
manifestati quoniam epistula estis Christi ministrata a nobis et scripta non atramento sed Spiritu Dei vivi non in tabulis lapideis sed in tabulis cordis carnalibus
4 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
fiduciam autem talem habemus per Christum ad Deum
5 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
non quod sufficientes simus cogitare aliquid a nobis quasi ex nobis sed sufficientia nostra ex Deo est
6 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
qui et idoneos nos fecit ministros novi testamenti non litterae sed Spiritus littera enim occidit Spiritus autem vivificat
7 Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,
quod si ministratio mortis litteris deformata in lapidibus fuit in gloria ita ut non possent intendere filii Israhel in faciem Mosi propter gloriam vultus eius quae evacuatur
8 як же не більше служеннє духа буде в славі?
quomodo non magis ministratio Spiritus erit in gloria
9 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?
nam si ministratio damnationis gloria est multo magis abundat ministerium iustitiae in gloria
10 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
nam nec glorificatum est quod claruit in hac parte propter excellentem gloriam
11 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
si enim quod evacuatur per gloriam est multo magis quod manet in gloria est
12 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
habentes igitur talem spem multa fiducia utimur
13 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
et non sicut Moses ponebat velamen super faciem suam ut non intenderent filii Israhel in faciem eius quod evacuatur
14 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
sed obtusi sunt sensus eorum usque in hodiernum enim diem id ipsum velamen in lectione veteris testamenti manet non revelatum quoniam in Christo evacuatur
15 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
sed usque in hodiernum diem cum legitur Moses velamen est positum super cor eorum
16 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
cum autem conversus fuerit ad Deum aufertur velamen
17 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.
Dominus autem Spiritus est ubi autem Spiritus Domini ibi libertas
18 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.
nos vero omnes revelata facie gloriam Domini speculantes in eandem imaginem transformamur a claritate in claritatem tamquam a Domini Spiritu
