2 до коринтян 3
1 Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
Are we beginning again to commend ourselves? Or do we need, as do some, letters of commendation to you or from you?
2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
You are our letter, written in our hearts, known and read by all men,
3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.
being revealed that you are a letter of Christ, served by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tablets of stone, but in tablets that are hearts of flesh.
4 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
Such confidence we have through Christ toward God,
5 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
not that we are sufficient of ourselves to account anything as from ourselves; but our sufficiency is from God,
6 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
who also made us sufficient as servants of a new covenant, not of the letter but of the Spirit. For the letter kills, but the Spirit gives life.
7 Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,
But if the service of death, written engraved on stones, came with glory, so that the children of Israel could not look steadfastly on the face of Moses for the glory of his face, which was passing away,
8 як же не більше служеннє духа буде в славі?
will not service of the Spirit be with much more glory?
9 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?
For if the service of condemnation has glory, the service of righteousness exceeds much more in glory.
10 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
For most certainly that which has been made glorious has not been made glorious in this respect, by reason of the glory that surpasses.
11 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
For if that which passes away was with glory, much more that which remains is in glory.
12 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
Having therefore such a hope, we use great boldness of speech,
13 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
and not as Moses, who put a veil on his face so that the children of Israel would not look steadfastly on the end of that which was passing away.
14 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
But their minds were hardened, for until this very day at the reading of the old covenant the same veil remains, because in Christ it passes away.
15 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
But to this day, when Moses is read, a veil lies on their heart.
16 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
But whenever someone turns to the Lord, the veil is taken away.
17 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.
Now the Lord is the Spirit; and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.
18 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.
But we all, with unveiled face seeing the glory of the Lord as in a mirror, are transformed into the same image from glory to glory, even as from the Lord, the Spirit.
