1 до коринтян 13

1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.

Ka ne ko ʻeku lea ʻaki ʻae ʻelelo ʻoe kau tangata mo e kau ʻāngelo, ka ʻoku ʻikai te u maʻu ʻae ʻofa, kuo u tatau mo e ukamea pakihi mo e simipale tatangi.

2 Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.

Pea kapau teu faʻa kikite, peau ʻilo ʻae ngaahi meʻa fakalilolilo kotoa pē, mo e ʻilo kotoa pē; pea kapau te u maʻu ʻae tui kotoa pē, teu faʻa hiki ai ʻae ngaahi moʻunga, pea ʻikai te u maʻu mo e ʻofa, ko e meʻa noa pē au.

3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).

Pea kapau te u ʻatu ʻeku ngaahi meʻa kotoa pē ke fafanga ʻaki [ʻae masiva], pea kapau te u foaki hoku sino ke tutu, pea ʻikai te u maʻu mo e ʻofa, ʻoku ʻikai hano ʻaonga kiate au.

4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,

‌ʻOku kātaki fuoloa ʻae ʻofa, pea ʻoku angalelei ia; ʻoku ʻikai meheka ʻae ʻofa; ʻoku ʻikai fielahi ʻae ʻofa, pe fakafuofuolahi ia,

5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;

‌ʻOku ʻikai ke fai taʻengali ha meʻa, ʻoku ʻikai ke kumi ʻene meʻa ʻaʻana, ʻoku ʻikai ke ʻitangofua, ʻoku ʻikai ke mahalo kovi;

6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;

‌ʻOku ʻikai ke fiefia ʻi he angahala, ka ʻoku fiefia ia ʻi he moʻoni;

7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.

‌ʻOku ne ʻufiʻufi ʻae meʻa kotoa pē, ʻoku tui ia ki he meʻa kotoa pē, ʻoku ʻamanaki lelei ki he ngaahi meʻa kotoa pē, ʻoku kātaki ʻae meʻa kotoa pē.

8 Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

‌ʻOku ʻikai fakaʻaʻau ʻo ngata ʻae ʻofa: ka ko e ngaahi kikite, ʻe ngata ia; pe ko e ngaahi lea, ʻe ngata ia; pe ko e ʻilo [meʻa ]ʻe mole atu ia.

9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.

He ʻoku tau ʻilo fakakonga pe, pea kikite fakakonga pe.

10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.

Pea ʻoka hokosia ʻaia ʻoku haohaoa, ʻe mole atu ʻaia ʻoku fakakonga pe.

11 Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.

‌ʻI heʻeku kei siʻi, ne u lea fakatamasiʻi, peau ʻilo fakatamasiʻi, peau mahalo fakatamasiʻi: ka ʻi heʻeku hoko ko e tangata, ne u tukuange ʻae ngaahi meʻa fakatamasiʻi.

12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.

He ko eni, ʻoku tau fakaʻasiʻasi ʻi he sioʻata fakapoʻupoʻuli; ka ʻe ʻi ai ʻae mata ki he mata: ʻoku ou ʻilo fakakonga eni; ka te u ʻilo ai, ʻio, ʻo hangē ko hono ʻiloʻi au.

13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.

Pea ko eni, ʻoku ai ʻae tui, mo e ʻamanaki lelei, mo e ʻofa, ko e tolu ni; ka ko ia ʻoku lahi hake ʻi ai ko e ʻofa.