< До римлян 4 >

1 Що ж, скажемо, здобув Авраам, наш праотець за тілом? 2 Якщо Авраам був виправданий через діла, він має похвалу, але не перед Богом. 3 Бо що каже Писання? «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність». 4 Тепер тому, хто працює, плата зараховується не як благодать, а як належне. 5 Однак тому, хто не працює, але вірить у Того, Хто виправдовує нечестивого, його віра зараховується як праведність. 6 Так само говорить і Давид, коли називає блаженною людину, яку Бог вважає виправданою без діл: 7 «Блаженний той, чиї беззаконня прощені, чиї гріхи покриті! 8 Блаженна та людина, якій Господь не залічить її гріха». 9 Це благословення лише для обрізаних чи також і для необрізаних? Ми говоримо: «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність». 10 Коли було зараховано? Після обрізання чи до обрізання? Це було до обрізання, а не після обрізання! 11 Він прийняв обрізання як знак, як печатку праведності через віру, яку мав ще необрізаним. Так він міг стати батьком усіх, хто вірить, але не був обрізаний, щоб і їм також була зарахована праведність. 12 Він також є і батьком обрізаних, що не лише обрізані, але й наслідують віру, яку мав наш батько Авраам до його обрізання. 13 Адже не через Закон Авраам та його нащадки отримали обітницю, що він буде спадкоємцем світу, а через праведність віри. 14 Бо якщо нащадками є ті, хто [дотримується] Закону, то віра стає даремною й обітниця скасована. 15 Закон викликає гнів, адже там, де немає Закону, немає і його порушення. 16 Тому обітниця є від віри, щоб вона була з благодаті й була гарантована всім нащадкам – не лише тим, хто дотримується Закону, а й тим, хто вірить, як Авраам, який є батьком усіх нас. 17 Як написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів».[Він є нашим батьком] перед Богом, в Якого він повірив, Який повертає життя мертвим і кличе те, чого немає, як те, що вже існує. 18 Всупереч надії, він повірив з надією, що стане батьком багатьох народів, як йому було сказано: «Такими [чисельними] будуть твої нащадки». 19 Його віра не ослабла, хоча він і розумів, що його тіло змертвіле (йому було близько ста років) і що утроба Сари змертвіла. 20 Він не похитнувся [через] невірство у Божу обітницю, але зміцнився вірою й віддав славу Богові, 21 будучи цілком упевненим, що Той, Хто пообіцяв, спроможний [це] виконати. 22 Ось чому «це було зараховано йому як праведність». 23 [Слова] «йому було зараховано» були написані не тільки щодо нього, 24 але й для нас, бо [віра] має бути зарахована й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих. 25 Він був виданий [на смерть] за наші гріхи й воскрес для нашого виправдання.

< До римлян 4 >