Псалми 88
1 Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівнику хору. На мотив махалат лаанот. Повчання Гемана-езрахітянина. Господи, Боже мого спасіння, вдень я волаю до Тебе, вночі – я перед Тобою.
Ein song, ein salme av Korahs born. Til songmeisteren; etter Mahalat leannot; ein song til lærdom av ezrahiten Heman. Herre, min Frelse-Gud! Dag og natt ropar eg framfyre deg.
2 Нехай молитва моя дійде до Твого обличчя, схили Твоє вухо до крику мого.
Lat mi bøn koma for di åsyn, bøyg ditt øyra til mitt klagerop!
For mi sjæl er mett av ulukkor, og mitt liv er kome nær til helheimen. (Sheol h7585)
4 Мене зараховано до тих, хто спускається до прірви; я став як муж, що не має сили.
Eg er rekna lik deim som fer ned i gravi, eg er som ein mann utan livskraft.
5 Я покинутий між мертвими, немов ті убиті, що лежать у могилі, про яких Ти більше не згадуєш і які відкинуті від руки Твоєї.
Eg er forlaten millom dei daude, som dei ihelslegne som ligg i gravi, som du ikkje meir kjem i hug, då dei er avskorne frå di hand.
6 Ти поклав мене в глибоку прірву, у темні закутки безодні.
Du hev lagt meg i den djupe hola, i myrkrer, i ovdjup.
7 Твій гнів тяжіє наді мною, і усіма могутніми хвилями Твоїми Ти пригнітив мене. (Села)
Din harm kvilar tungt på meg, og med alle dine bylgjor trengjer du meg. (Sela)
8 Ти віддалив від мене моїх знайомих, зробив мене огидою для них. Мене замкнуто, і я не можу вийти;
Du hev drive mine kjenningar langt burt frå meg, du hev gjort meg til ein styggedom for deim, eg er innestengd og kann ikkje koma ut.
9 очі мої виснажилися від гніту. Я кликав до Тебе, Господи, щодня, простягав до Тебе свої долоні.
Mitt auga hev vanmegtast av liding, eg hev kalla på deg kvar dag, Herre, eg hev rett ut mine hender til deg.
10 Хіба Ти твориш чудеса для померлих? Чи духи померлих встануть, щоб славити Тебе?
Gjer du vel under for dei daude? eller vil skuggar stand upp og lova deg? (Sela)
11 Чи буде звіщатися в могилі милість Твоя і вірність Твоя – в безодні Погибелі?
Tru dei i gravi fortel um di miskunn, og um di truskap i avgrunnen?
12 Хіба серед мороку звіщають чудеса Твої і праведність Твою – у землі забуття?
Vert dine under kjende i myrkret, og di rettferd i gløymelandet?
13 Я ж, Господи, волаю до Тебе, із самого ранку моя молитва йде Тобі назустріч.
Men eg ropar til deg, Herre, og um morgonen kjem mi bøn imot deg.
14 Чому, Господи, Ти цураєшся душі моєї, ховаєш обличчя Твоє від мене?
Kvifor, Herre, støyter du burt mi sjæl? Kvifor løyner du ditt andlit for meg?
15 Від юності своєї я пригнічений і виснажений, знесилився, несучи тягар жахів Твоїх.
Arm er eg og døyande frå ungdomen av, eg ber dine rædslor, eg lyt gjeva meg yver.
16 Твоя лють пройшла наді мною, жахи Твої знесилили мене.
Logarne av din harm hev gjenge yver meg, dine skræmor hev gjort meg til inkjes.
17 Вони, як вода, оточують мене цілий день, разом облягають мене.
Dei hev ringa seg um meg som vatn all dagen, dei hev i samlag kringsett meg.
18 Ти віддалив від мене приятеля й друга, темні закутки [стали] моїми знайомими.
Du hev drive langt burt frå meg ven og næste, mine kjenningar er myrkret.
