Псалми 78

1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!

Pieśń pouczająca. Asafa. Słuchaj, mój ludu, mego prawa, nakłońcie uszu ku słowom moich ust.

2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,

Otworzę moje usta do przypowieści, opowiem starodawne tajemnice;

3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.

Cośmy słyszeli i poznali i [co] nam opowiadali nasi ojcowie.

4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.

Nie zataimy [tego] przed ich synami, opowiemy przyszłemu pokoleniu o chwale PANA, o jego mocy i cudach, które czynił.

5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,

Ustanowił bowiem świadectwo w Jakubie, nadał prawo w Izraelu i nakazał naszym ojcom, aby je oznajmiali swoim synom;

6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.

Aby poznało przyszłe pokolenie, synowie, którzy się urodzą; aby powstawszy, przekazywali [je] swoim synom;

7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.

Żeby pokładali w Bogu nadzieję i nie zapominali o dziełach Boga, lecz strzegli jego przykazań;

8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.

Żeby nie byli, jak ich ojcowie, pokoleniem opornym i nieposłusznym; pokoleniem, które nie przygotowało swego serca i którego duch nie był wierny Bogu.

9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.

Synowie Efraima, uzbrojeni i wyposażeni w łuki, w dniu bitwy wycofali się.

10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.

[Bo] nie strzegli przymierza Boga i nie chcieli postępować według jego prawa.

11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.

Zapomnieli o jego dziełach i cudach, które im ukazał.

12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.

Przed ich ojcami czynił cuda w ziemi Egiptu, na polu Soanu.

13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.

Rozdzielił morze i przeprowadził ich, i sprawił, że wody stanęły jak wał.

14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.

Prowadził ich w obłoku za dnia, a całą noc w blasku ognia.

15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.

Rozszczepił skały na pustyni i napoił ich jakby z wielkich głębin.

16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.

Wydobył strumienie ze skały i sprawił, że wody płynęły jak rzeki.

17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.

Lecz [oni] jeszcze więcej grzeszyli przeciwko niemu i pobudzili do gniewu Najwyższego na pustyni;

18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.

I wystawiali Boga na próbę w swych sercach, żądając pokarmu według swego pragnienia.

19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?

I mówili przeciwko Bogu tymi słowy: Czy Bóg może zastawić stół na tej pustyni?

20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»

Oto uderzył w skałę i wypłynęły wody, i wezbrały strumienie; czy będzie mógł też dać chleb? Czy przygotuje mięso swemu ludowi?

21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,

Gdy PAN [to] usłyszał, rozgniewał się i ogień zapłonął przeciw Jakubowi, i gniew wybuchnął przeciw Izraelowi;

22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.

Bo nie uwierzyli Bogu i nie zaufali jego zbawieniu;

23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,

Choć rozkazał chmurom w górze i bramy nieba otworzył.

24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.

I zesłał im [jak] deszcz mannę do jedzenia, i zboże z nieba im dał.

25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.

Człowiek jadł chleb anielski; zesłał im pokarm do syta.

26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.

Wzbudził na niebie wiatr ze wschodu i sprowadził swą mocą wiatr południowy.

27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,

Zesłał im mięso jak pył i ptactwo skrzydlate jak piasek morski.

28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.

Spadło ono pośrodku ich obozu, wokół ich namiotów.

29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.

Jedli i w pełni się nasycili; dał im, czego pragnęli.

30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,

[A gdy] jeszcze nie zaspokoili swego pragnienia, [gdy] jeszcze pokarm był w ich ustach;

31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.

Spadł na nich gniew Boży i zabił ich tłustych, a znakomitszych z Izraela powalił.

32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.

Mimo to nadal grzeszyli i nie wierzyli jego cudom;

33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.

Dlatego sprawił, że ich dni przemijały w marności, a ich lata – w trwodze.

34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.

Gdy ich zabijał, szukali go; nawracali się i o świcie szukali Boga;

35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.

Przypominali sobie, że Bóg [jest] ich skałą, że Bóg Najwyższy – ich Odkupicielem;

36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;

Pochlebiali mu jednak swoimi ustami i okłamywali go swym językiem;

37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.

A ich serce nie było przed nim szczere i nie byli wierni jego przymierzu.

38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.

On jednak, będąc miłosiernym, przebaczał ich nieprawości i nie wytracał [ich]; często odwracał swój gniew i nie pobudzał całej swej zapalczywości;

39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.

Bo pamiętał, że są ciałem; wiatrem, który ulatuje i nie wraca.

40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!

Jak często pobudzali go do gniewu na pustyni [i] zasmucali go na pustkowiu!

41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.

Odwracali się i wystawiali Boga na próbę, i stawiali granice Świętemu Izraela.

42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,

Nie pamiętali jego ręki [ani] dnia, w którym ich wybawił z utrapienia;

43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.

Gdy czynił swe znaki w Egipcie i swe cuda na polu Soanu;

44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.

Gdy zamienił w krew ich rzeki i ich strumienie, tak że nie mogli [z nich] pić.

45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.

Zesłał na nich rozmaite muchy, aby ich kąsały, i żaby, aby ich niszczyły;

46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.

I dał robactwu ich plony, a ich pracę szarańczy.

47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.

Zniszczył gradem ich winorośle, a sykomory szronem.

48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.

Ich bydło wydał na pastwę gradu, a ich stada [na pastwę] błyskawic.

49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.

Wylał na nich żar swojego gniewu, zapalczywość, oburzenie i udrękę, zesławszy na nich złych aniołów.

50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.

Otworzył drogę dla swego gniewu, nie zachował ich duszy od śmierci, a ich życie wydał zarazie;

51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.

Wytracił wszystko pierworodne w Egipcie, pierwociny [ich] mocy w namiotach Chama;

52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.

Ale swój lud wyprowadził jak owce i wiódł ich po pustyni jak stado.

53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.

Prowadził ich bezpiecznie, tak że się nie lękali, a ich wrogów przykryło morze;

54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.

I przyprowadził ich do swej świętej granicy; do góry, którą nabyła jego prawica.

55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.

Wypędził przed nimi narody, sznurem wyznaczył im dziedzictwo, żeby pokolenia Izraela mieszkały w swoich namiotach.

56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.

Oni jednak wystawiali na próbę i pobudzali do gniewu Boga Najwyższego, i nie strzegli jego świadectw.

57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.

Lecz odwrócili się i postępowali przewrotnie jak ich ojcowie, schodzili z drogi jak łuk zawodny.

58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.

Pobudzali go bowiem do gniewu przez swe wyżyny i rzeźbionymi posągami wzbudzali jego zazdrość.

59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.

Gdy Bóg [to] usłyszał, rozgniewał się i wielce wzgardził Izraelem.

60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.

I opuścił przybytek w Szilo; namiot, [który] rozbił wśród ludzi;

61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.

I oddał w niewolę swoją moc i swoją chwałę w ręce wroga.

62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.

Wydał swój lud pod miecz i rozgniewał się na swoje dziedzictwo.

63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.

Ich młodzieńców pochłonął ogień, a ich dziewic nie wydano za mąż.

64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.

Ich kapłani padli od miecza, a ich wdowy nie lamentowały.

65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.

Lecz potem Pan ocknął się jak ze snu, jak mocarz wykrzykujący od wina.

66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.

I uderzył na tyły swoich wrogów, okrył ich wieczną hańbą.

67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.

Ale choć wzgardził namiotem Józefa i pokolenia Efraima nie wybrał;

68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.

Jednak wybrał pokolenie Judy, górę Syjon, którą umiłował.

69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.

I zbudował swoją świątynię jak wysoki [pałac]; jak ziemię, którą ugruntował na wieki.

70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,

Wybrał też Dawida, swego sługę; wziął go z owczych zagród;

71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.

Przywołał go, gdy chodził za karmiącymi [owcami], aby pasł Jakuba, jego lud, i Izraela, jego dziedzictwo.

72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.

A on ich pasł w prawości swego serca i prowadził ich roztropną ręką.