Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
[A Psalm] of instruction for Asaph. Give heed, O my people, to my law: incline your ear to the words of my mouth.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
I will open my mouth in parables: I will utter dark sayings [which have been] from the beginning.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
All which we have heard and known, and our fathers have declared to us.
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
They were not hid from their children to a second generations; [the fathers] declaring the praises of the Lord, and his mighty acts, and his wonders which he wrought.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
And he raised up a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, to make it known to their children:
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
that another generation might know, even the sons which should be born; and they should arise and declare them to their children.
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
That they might set their hope on God, and not forget the works of God, but diligently seek his commandments.
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
That they should not be as their fathers, a perverse and provoking generation; a generation which set not its heart aright, and its spirit was not steadfast with God.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
The children of Ephraim, bending and shooting [with] the bow, turned [back] in the day of battle.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
They kept not the covenant of God, and would not walk in his law.
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
And they forgot his benefits, and his miracles which he [had] showed them;
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
the miracles which he wrought before their fathers, in the land of Egypt, in the plain of Tanes.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
He clave the sea, and led them through: he made the waters to stand as [in] a bottle.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
And he guided them with a cloud by day, and all the night with a light of fire.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
he clave a rock in the wilderness, and made them drink as in a great deep.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
And he brought water out of the rock, and caused waters to flow down as rivers.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
And they sinned yet more against him; they provoked the Most High in the wilderness.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
And they tempted God in their hearts, in asking meat for [the desire of] their souls.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
They spoke also against God, and said, Will God be able to prepare a table in the wilderness?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Forasmuch as he struck the rock, and the waters flowed, and the torrents ran abundantly; will he be able also to give bread, or prepare a table for his people?
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
Therefore the Lord heard, and was provoked: and fire was kindled in Jacob, and wrath went up against Israel.
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
Because they believed not in God, and trusted not in his salvation.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Yet he commanded the clouds from above, and opened the doors of heaven,
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
and rained upon them manna to eat, and gave them the bread of heaven.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Man ate angels' bread; he sent them provision to the full.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
He removed the south wind from heaven; and by his might he brought in the southwest wind.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
And he rained upon them flesh like dust, and feathered birds like the sand of the seas.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
And they fell into the midst of their camp, round about their tents.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
So they ate, and were completely filled; and he gave them their desire.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
They were not disappointed of their desire: [but] when their food was yet in their mouth,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
then the indignation of God rose up against them, and killed the fattest of them, and overthrew the choice men of Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
In the midst of all this they sinned yet more, and believed not his miracles.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
And their days were consumed in vanity, and their years with anxiety.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
When he killed them, they sought him: and they returned and called betimes upon God.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
And they remembered that God was their helper, and the most high God was their redeemer.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
Yet they loved him [only] with their mouth, and lied to him with their tongue.
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
For their heart [was] not right with him, neither were they steadfast in his covenant.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
But he is compassionate, and will forgive their sins, and will not destroy [them]: yes, he will frequently turn away his wrath, and will not kindle all his anger.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
And he remembered that they are flesh; a wind that passes away, and returns not.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
How often did they provoke him in the wilderness, [and] anger him in a dry land!
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Yes, they turned back, and tempted God, and provoked the Holy One of Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
They remembered not his hand, the day in which he delivered them from the hand of the oppressor.
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
How he had wrought his signs in Egypt, and his wonders in the field of Tanes:
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
and had changed their rivers into blood; and their streams, that they should not drink.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
He sent against them the dog-fly, and it devoured them; and the frog, and it spoiled them.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
And he gave their fruit to the canker worm, and their labours to the locust.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
He killed their vines with hail, and their sycamores with frost.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
And he gave up their cattle to hail, and their substance to the fire.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
He sent out against them the fury of his anger, wrath, and indignation, and affliction, a message by evil angels.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
He made a way for his wrath; he spared not their souls from death, but consigned their cattle to death;
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
and struck every firstborn in the land of Egypt; the first fruits of their labours in the tents of Cham.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
And he removed his people like sheep; he led them as a flock in the wilderness.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
And he guided them with hope, and they feared not: but the sea covered their enemies.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
And he brought them in to the mountain of his sanctuary, this mountain which his right hand had purchased.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
And he cast out the nations from before them, and made them to inherit by a line of inheritance, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Yet they tempted and provoked the most high God, and kept not his testimonies.
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
And they turned back, and broke covenant, even as also their fathers: they became like a crooked bow.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
And they provoked him with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
God heard and lightly regarded [them], and greatly despised Israel.
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
And he rejected the tabernacle of Selom, his tent where he lived amongst men.
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
And he gave their strength into captivity, and their beauty into the enemy's hand.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
And he gave his people to the sword; and disdained his inheritance.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
Fire devoured their young men; and their virgins mourned not.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Their priests fell by the sword; and their widows shall not be wept for.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
So the Lord awaked as one out of sleep, [and] as a mighty man who has been heated with wine.
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
And he struck his enemies in the hinder parts: he brought on them a perpetual reproach.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
And he rejected the tabernacle of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim;
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
but chose the tribe of Juda, the mount Sion which he loved.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
And he built his sanctuary as [the place] of unicorns; he founded it for ever on the earth.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
He chose David also his servant, and took him up from the flocks of sheep.
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
He took him from following the ewes great with young, to be the shepherd of Jacob his servant, and Israel his inheritance.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
So he tended them in the innocency of his heart; and guided them by the skilfulness of his hands.
