Псалми 35
1 Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
Pesem Davidova. Bojuj se, Gospod, zoper njé, ki se bojujejo z menoj; napadi jih, ki napadajo mene.
2 Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
Zgrabi ščit veliki ali mali, in vstani v mojo pomoč:
3 Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
In potegni sulico, in prestrezi njé, ki me preganjajo: reci duši moji: Blaginja sem tvoja.
4 Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
Osramoté se naj in z rudečico oblijó, kateri iščejo duše moje: nazaj naj se zapodé in zarudé, kateri mi nameravajo hudo.
5 Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
Bodejo naj kakor pleve pred vetrom, ko ga zažene angelj Gospodov.
6 Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
Temna bodi njih pot in prepolzka, in angelj Gospodov naj jih preganja.
7 За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
Ker po krivem mi skrivajo v jami mrežo svojo, po krivem kopljejo jamo duši moji.
8 Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
Pride naj mu, da ne bode vedel, poguba, da ga vjame mreža njegova, katero skriva: v pogubo naj pade vanjo.
9 А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
Tako naj se duša moja raduje v Gospodu, veseli se naj v blaginji njegovi.
10 Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
Vse kosti moje naj govoré: Gospod, kdo je tebi enak? Siromaka otimaš iz rok močnejega od njega; siromaka, pravim, in ubožca iz rok njega, ki ga pleni?
11 Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
Priče vstajajo krivične; česar si nisem v svesti, terjajo od mene.
12 Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
Hudo mi vračajo za dobro, zapuščenost duši moji.
13 Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
In vendar sem jaz, ko so bili bolni, v raševini za obleko, s postom pokoril dušo svojo, in molitev moja se je vračala v nedrije moje.
14 Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
Kakor k bližnjemu, kakor k bratu sem hodéval neprestano, kakor žalujoč po materi hodil sem sključen v črni obleki.
15 А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
Ko pa pešam, zbirajo se in se radujejo; zbirajo se pri meni in se plazijo, da ne čutim; parajo obleko, in ne molčé:
16 Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
Med igralci šaljivci šegavi; sè svojimi zobmí režé proti meni.
17 Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
Gospod, doklej bodeš gledal? Reši dušo mojo njih pogube, mladih levov edino mojo.
18 Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
Slavil te bodem v velikem zboru, med ljudstvom obilim bodem te hvalil.
19 Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
Naj se ne radujejo nad menoj, kateri so mi neprijatelji iz krivih vzrokov; kateri me sovražijo po krivem, naj ne mežikajo z očesom.
20 Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
Mirú namreč ne govoré, temuč zoper pokojne v deželi izmišljajo najhujše zvijače.
21 Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
In proti meni režé, govoreč: Prav, prav, oko naše vidi!
22 [Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
Vidiš, Gospod, ne mólči; Gospod, ne bivaj daleč od mene.
23 Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
Zbúdi se in vstani na sodbo mojo; Bog moj in Gospod moj, na pravdo mojo.
24 Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
Sodi me po pravici svoji, Gospod Bog moj, in naj ne radujejo se nad mano.
25 Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
Naj ne govoré v srci svojem: Prav, duša naša; ne govoré naj: Pogoltnili smo ga.
26 Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
Osramoté se naj in zarudé vkup, ker se veselé nesreče moje; sè sramoto naj se ogrnejo in nečastjo, kateri se povzdigujejo proti meni.
27 Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
Prepevali bodejo in se radovali, kateri se veselé pravice moje, in govorili bodejo vedno: Poveličan Gospod, ki se veseli mirú svojega hlapca.
28 Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
In jezik moj bode oznanjal pravičnost tvojo, ves dan hvalo tvojo.
