Псалми 18
1 Керівнику хору. Псалом раба Господнього Давида. Він заспівав слова цієї пісні Господеві того дня, коли визволив його Господь від руки всіх ворогів його й від руки Саула. І сказав він: «Я люблю Тебе, Господи, сило моя!»
Dziedātāju vadonim, Dāvida, Tā Kunga kalpa, dziesma. Šīs dziesmas vārdus viņš runājis uz To Kungu, kad Tas Kungs viņu bija izglābis no visu ienaidnieku rokas un no Saula rokas; tad viņš sacīja: No sirds dziļuma es Tevi mīlēju, Kungs, mans stiprums.
2 Господь – бескид [крутий] для мене, твердиня моя і мій Визволитель. Мій Бог – моя скеля, на Нього я надію покладаю, [Він] – мій щит і ріг порятунку мого, притулок мій.
Tas Kungs ir mans akmens kalns, mana pils un mans glābējs, mans stiprais Dievs, mans patvērums, uz ko es paļaujos, manas priekšturamās bruņas un mans pestīšanas rags un mans augstais palīgs.
3 До Господа прославленого кличу я – від ворогів моїх врятований буду.
Es piesaukšu To Kungu, kas teicams, tad es tapšu atpestīts no saviem ienaidniekiem.
4 Облягли мене пута смерті, потоки зради затягнули мене у вир.
Nāves saites ap mani tinās, un Beliala(iznīcības) upes mani izbiedēja.
Elles saites mani apņēma, un nāves valgi mani pārvarēja. (Sheol h7585)
6 У скорботі моїй я кликав Господа й волав до Бога мого. Він почув мій голос зі святого Храму Свого, і волання моє до вух Його дійшло.
Savās bēdās es piesaucu To Kungu un kliedzu uz savu Dievu, tad Viņš klausīja manu balsi no Sava nama, un mana brēkšana Viņa priekšā nāca Viņa ausīs.
7 Тоді здригнулася земля, захиталась, затремтіли підвалини гір, стрепенулися, бо розгнівався Він.
Zeme tapa kustināta un drebēja, un kalnu pamati trīcēja un kustējās, kad Viņš apskaitās.
8 Дим піднявся із ніздрів Його, і вогонь, що [все] пожирає, – із вуст Його, розжарене вугілля [посипалося] від Нього.
Dūmi uzkāpa no Viņa nāsīm, un rijoša uguns no Viņa mutes, zibeņi no Viņa iedegās.
9 Він нахилив небеса і зійшов, і під ногами Його – хмара імли.
Viņš nolaida debesis un nokāpa, un tumsa bija apakš Viņa kājām.
10 Він сів верхи на херувима й полетів, понісся на крилах вітру.
Un Viņš brauca uz ķeruba un skrēja, Viņš skrēja ātri uz vēja spārniem.
11 Морок зробив Він Своїм покровом, [немов] шатро навколо Нього – темні хмари дощові, клуби пилу.
Viņš lika tumsību Sev par apsegu, Viņa dzīvoklis ap Viņu bija ūdeņu tumsība un biezi padebeši.
12 Від сяйва, що перед Ним, випливають хмари – [вони несуть] град і спалахи вогню.
No spožuma Viņa priekšā šķēlās Viņa padebeši ar krusu un degošiem zibeņiem.
13 Тоді загримів на небесах Господь, Всевишній подав Свій голос – град і спалахи вогню.
Tas Kungs lika pērkoniem rībēt no debesīm, un tas Visuaugstais pacēla Savu balsi, krusu un degošus zibeņus.
14 І пустив Він стріли Свої, і розсіяв [ворогів], численними блискавками розгромив їх.
Un Viņš meta Savas bultas un tos izklīdināja, un daudz zibeņus un tos iztrūcināja.
15 Тоді з’явилися джерела води й підвалини всесвіту відкрилися від докору Твого, Господи, від подиху вітру із ніздрів Твоїх.
Un ūdeņu dziļumi rādījās un zemes pamati tapa atklāti no Tavas bāršanās, - ak Kungs, no Tavu nāšu dvašas pūšanas.
16 Він схилився з висоти, узяв мене, витягнув мене із вод глибоких.
Viņš izstiepa roku no augstības un ņēma mani, Viņš mani izvilka no lieliem ūdeņiem.
17 Визволив мене від сильного мого ворога й від ненависників моїх, що сильніші були від мене.
Viņš mani atpestīja no mana stiprā ienaidnieka un no maniem nīdētājiem, jo tie bija jo vareni ne kā es.
18 Вони стали переді мною в день лиха, але Господь був моєю опорою.
Tie cēlās pret mani manā bēdu laikā; bet Tas Kungs bija mans patvērums.
19 Він вивів мене на просторе місце, визволив мене, бо Він мене уподобав.
Un Viņš mani izveda klajumā, Viņš mani izrāva, jo Viņam bija labs prāts uz mani.
20 Віддячив мені Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх винагородив мене.
Tas Kungs man atmaksā pēc manas taisnības, pēc manu roku šķīstības Viņš man atdod.
21 Адже я тримався шляхів Господніх і не чинив нечестиво, відвернувшись від мого Бога.
Jo es esmu sargājis Tā Kunga ceļus, un neesmu atkāpies no sava Dieva.
22 Бо всі закони Його правосуддя – переді мною, і від постанов Його я не ухилявся.
Jo visas Viņa tiesas ir manā priekšā, un Viņa likumus es nelieku nost no sevis.
23 Я був бездоганний перед Ним і від гріха оберігав себе.
Bet es esmu bezvainīgs Viņa priekšā un sargos no grēkiem.
24 Тому й винагородив мене Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх перед Його очима.
Un Tas Kungs man atdos pēc manas taisnības, pēc manu roku šķīstības priekš Viņa acīm.
25 Ти вірність виявляєш тому, хто сам вірний, з людиною бездоганною й Ти поводишся бездоганно,
Pie tiem svētiem Tu rādies svēts un pie tiem sirdsskaidriem Tu rādies skaidrs.
26 із чистим Ти обходишся щиро, але з підступним – відповідно до його підступності.
Pie tiem šķīstiem Tu rādies šķīsts, un pie tiem pārvērstiem (un pretdabiskiem) Tu pārvērties (un maldini).
27 Адже Ти рятуєш людей смиренних, а тих, у кого очі зухвалі, принижуєш.
Jo bēdīgus ļaudis Tu atpestī un lepnas acis Tu pazemo.
28 Ти запалюєш мій світильник; Господь, Бог мій, освітлює мою темряву.
Jo Tu apgaismo manu spīdekli; Tas Kungs, mans Dievs, dara gaišu manu tumsību.
29 [Разом] із Тобою я змушую [вороже] військо тікати, і з Богом моїм я долаю стіну.
Jo ar Tevi es varu sadauzīt kara spēku, un ar savu Dievu es varu lēkt pār mūriem.
30 Бог! Бездоганний шлях Його, слово Господа чисте. Він – щит для всіх тих, хто на Нього надію покладає.
Tā stiprā Dieva ceļš ir bezvainīgs, Tā Kunga valoda ir šķīsta, Viņš ir par priekšturamām bruņām visiem, kas uz Viņu paļaujas.
31 Бо хто [ще] є Богом, окрім Господа? І хто є скелею, крім нашого Бога?
Jo kur ir kāds Dievs kā vien Tas Kungs? Un kur ir kāds patvērums kā vien mūsu Dievs?
32 Бог підперізує мене силою і бездоганним чинить мій шлях.
Dievs, tas mani apjož ar spēku un dara manus ceļus bezvainīgus.
33 Він робить ноги мої, мов у лані, і ставить мене на узвишшях.
Viņš man kājas dara kā stirnām, un mani uzceļ manā augstā vietā.
34 Він привчає руки мої до битви, так що плечі мої можуть зігнути бронзовий лук.
Viņš manu roku māca karot, tā ka mans elkonis uzvelk vara stopus.
35 Ти дав мені щит порятунку Твого, і правиця Твоя підтримує мене, милість Твоя звеличує мене.
Un Tu man dod Savas pestīšanas priekšturamās bruņas, un Tava labā roka mani satur, un Tava laipnība mani paaugstina.
36 Ти розширюєш мій крок піді мною, так що не тремтять мої ступні.
Maniem soļiem Tu esi darījis platu ceļu apakš manis, ka mani krimšļi nav slīdējuši.
37 Я переслідую ворогів моїх і наздоганяю їх, не повертаюся назад, поки їх не знищу.
Es dzīšos pakaļ saviem ienaidniekiem un tos panākšu, un negriezīšos atpakaļ, kamēr tos būšu izdeldējis.
38 Я вражаю їх так, що не можуть більше встати, вони падають під мої ноги.
Es tos sadauzīšu, ka tie nevarēs celties, tiem jākrīt apakš manām kājām.
39 Ти підперезав мене силою для битви, упокорив тих, хто повстав проти мене.
Jo Tu mani apjozīsi ar spēku uz karu, Tu nospiedīsi apakš manis, kas pret mani ceļas.
40 Ти ворогів моїх обернув до мене спиною, і ненависників моїх я знищив.
Tu maniem ienaidniekiem liksi bēgt manā priekšā, un savus nīdētājus es iznīcināšu.
41 Вони волали [про допомогу], але не було рятівника, до Господа[кликали], та Він їм не відповідав.
Tie brēks, bet glābēja nav, uz To Kungu, bet Viņš tiem neatbild.
42 Я стер їх у порох, у пил, що [розноситься] на крилах вітру; я топтав їх, як бруд на вулицях.
Es tos sagrūdīšu kā pīšļus vēja priekšā, un tos izārdīšu kā dubļus uz ielām.
43 Ти визволив мене від заколоту в народі, поставив мене головувати над іноземцями. Народи, яких я не знав, служать мені,
Tu mani izglābsi no ļaužu ķildām, Tu mani iecelsi tautām par galvu; ļaudis, ko es nepazinu, man kalpos.
44 слухаються мене, лише почувши краєм вуха [про мене]. Сини чужинців плазують переді мною.
Tie man klausīs ar paklausīgām ausīm, svešnieku bērni manā priekšā mīlīgi rādīsies.
45 Понурилися сини чужинців і завмирають [від страху], [виходячи] зі своїх укріплень.
Svešinieku bērni nonīks un drebēdami izies no savām pilīm.
46 Живий Господь і благословенна Скеля моя! Нехай звеличений буде Бог порятунку мого!
Tas Kungs ir dzīvs, un slavēts lai ir mans patvērums, un augsti slavēts lai ir Dievs, mans Pestītājs.
47 Він – Бог, Який помсту за мене вчиняє, підкорює мені народи
Tas stiprais Dievs, kas man dod atriebšanu, un tautas nomet apakš manis;
48 й визволяє мене від ворогів моїх. Ти підніс мене над тими, хто повстав проти мене, врятував мене від людини жорстокої.
Kas mani izrauj no maniem ienaidniekiem; Tu mani paaugstini pār tiem, kas pret mani ceļas, Tu mani izglāb no varas darītājiem.
49 За це я славитиму Тебе серед народів, Господи, та імені Твоєму співатиму [хвалу].
Tāpēc, ak Kungs, es Tevi gribu slavēt starp tautām un dziedāt Tavam vārdam,
50 Звеличує Він перемогою [поставленого] Ним царя і милість виявляє Своєму помазанцю Давиду й нащадкам його повіки.
Jo Tu glābi Savu ķēniņu ar lielu glābšanu, un parādi žēlastību Savam svaidītam, Dāvidam un viņa dzimumam mūžīgi.
