Псалми 102

1 Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.

Oración del pobre en espíritu, cuando estuviere atormentado, y delante del SEÑOR derramare su queja. SEÑOR, oye mi oración, y venga mi clamor a ti.

2 Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.

No escondas de mí tu rostro; en el día de mi angustia inclina a mí tu oído; el día que te invocare, apresúrate a responderme.

3 Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.

Porque mis días se han consumido como humo; y mis huesos son quemados como en hogar.

4 Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.

Mi corazón fue herido, y se secó como la hierba; por lo cual me olvidé de comer mi pan.

5 Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.

Por la voz de mi gemido mis huesos se han pegado a mi carne.

6 Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.

Soy semejante al pelícano del desierto; soy como el búho de las soledades.

7 Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.

Velo, y soy como el pájaro solitario sobre el tejado.

8 Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.

Cada día me afrentan mis enemigos; los que se enfurecen contra mí, se han conjurado contra mí.

9 Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую

Por lo cual como la ceniza a manera de pan, y mi bebida mezclo con lloro,

10 через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.

a causa de tu enojo y de tu ira; porque me alzaste, y me arrojaste.

11 Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.

Mis días son como la sombra que se va; y me he secado como la hierba.

12 А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.

Mas tú, SEÑOR, para siempre permanecerás, y tu memoria para generación y generación.

13 Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.

Tú levantándote, tendrás misericordia de Sion; porque es tiempo de tener misericordia de ella, porque el plazo es llegado.

14 Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.

Porque tus siervos amaron sus piedras, y del polvo de ella tuvieron compasión.

15 Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.

Entonces temerán los gentiles el Nombre del SEÑOR, y todos los reyes de la tierra tu gloria;

16 Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.

por cuanto el SEÑOR habrá edificado a Sion, y será visto en su gloria;

17 Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.

habrá mirado a la oración de los solitarios y menesterosos, y no habrá desechado el ruego de ellos.

18 Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.

Se escribirá esto para la generación venidera; y el pueblo que se criará, alabará a JAH.

19 Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,

Porque miró de lo alto de su santuario; el SEÑOR miró de los cielos a la tierra,

20 щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,

para oír el gemido de los presos, para soltar a los hijos de muerte;

21 щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,

para que cuenten en Sion el Nombre del SEÑOR, y su alabanza en Jerusalén,

22 коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.

cuando los pueblos se congregaren en uno, y los reinos, para servir al SEÑOR.

23 Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.

El afligió mi fuerza en el camino; acortó mis días.

24 Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.

Dije: Dios mío, no me cortes en el medio de mis días; por generación de generaciones son tus años.

25 На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.

Tú fundaste la tierra antiguamente, y los cielos son obra de tus manos.

26 Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.

Ellos perecerán, y tú permanecerás; y todos ellos como un vestido se envejecerán; como una ropa de vestir los mudarás, y serán mudados;

27 Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.

mas tú eres el mismo, y tus años no se acabarán.

28 Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».

Los hijos de tus siervos habitarán, y su simiente será afirmada delante de ti.