< Від Матвія 13 >
1 Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря.
2 І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі.
3 Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти.
4 Коли він сіяв, деякі [зерна] впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх.
5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.
6 Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.
7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх.
8 А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше.
9 Хто має вуха, нехай слухає!»
10 Підійшовши, учні запитали Його: ―Чому Ти говориш до них притчами?
11 Він же у відповідь сказав: ―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
12 Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
13 Тому до них Я говорю притчами, бо вони, «дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють».
14 Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже: «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте; будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
15 Бо серце цього народу згрубіло, важко стали чути вухами й очі свої заплющили, щоб не побачити очима, не почути вухами, не зрозуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх».
16 Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують.
17 Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
18 Отже, послухайте, [що означає] притча про сіяча.
19 До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги.
20 Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його.
21 Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає.
22 Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним. (aiōn )
23 А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.
24 [Ісус] розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі.
25 Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов.
26 А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль.
27 Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“
28 Він відповів їм: „Це зробив ворог“. Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“
29 Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“.
30 Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».
31 [Ісус] розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі.
32 Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».
33 [Ісус] розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна, доки все вкисло».
34 Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі,
35 щоб збулося сказане через пророка: «Відкрию в притчі вуста Мої, розповім про приховане від початку світу».
36 Тоді, відпустивши людей, [Ісус] зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи: ―Роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
37 Він, відповідаючи, сказав: ―Сіяч доброго насіння – це Син Людський.
38 Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого.
39 Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели. (aiōn )
40 Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу. (aiōn )
41 Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня.
42 І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.
43 Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле.
45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини.
46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.
47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої [риби].
48 Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть.
49 Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних (aiōn )
50 і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.
51 Чи зрозуміли ви все це? Вони відповіли: ―Так!
52 Він сказав їм: ―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
53 Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти.
54 Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила?
55 Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда?
56 Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?»
57 І вони спокушалися через Нього. Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі».
58 І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я.
