Від Марка 2
1 Коли через декілька днів [Ісус] знов прийшов до Капернаума, розійшлася чутка, що Він удома.
Бир нәччә күндин кейин у қайтидин Кәпәрнаһумға кирди. У өйдикән, дегән хәвәр тарқиливиди,
2 Тоді зібралося так багато людей, що не було вже місця навіть біля дверей. Коли [Ісус] проповідував їм Слово,
шунчә көп адәм у йәргә жиғилдики, һәтта ишик алдидиму пут дәссигидәк йәр қалмиған еди. У уларға сөз-калам йәткүзүвататти.
3 прийшли до Нього [якісь люди] із паралізованим, якого несли четверо.
Мана шу әснада, бир нәччә адәм униң алдиға бир паләчни елип кәлди; уни улардин төрти көтирип әкәлгән еди.
4 Побачивши, що не можуть пройти через натовп, вони зійшли на покрівлю й, розібравши її там, де був [Ісус], спустили ліжко, на якому лежав паралізований.
Адәмниң көплүгидин униңға йеқинлишалмай, улар униң үстидин өгүзни тешип, төшүк ачқандин кейин паләчни зәмбил билән [Әйсаниң алдиға] чүшүрди.
5 Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Сину, прощаються тобі гріхи!»
Әнди Әйса уларниң ишәшини көрүп паләчкә: — Балам, гуналириң кәчүрүм қилинди, — деди.
6 Деякі книжники, які там сиділи, міркували у своїх серцях:
Лекин у йәрдә олтарған бәзи Тәврат устазлири көңлидә гуманий соалларни қоюп:
7 «Чому Він так говорить? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?»
«Бу адәм немә үчүн мундақ дәйду? У күпүрлүк қиливатидиғу! Худадин башқа кимму гуналарни кәчүрүм қилалисун?» дейишти.
8 Але Ісус, відразу дізнавшись Своїм Духом, про що вони в собі міркують, запитав їх: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях?
Әйса шуан роһида уларниң көңүллиридә шундақ гуманий соалларни қоюватқанлиғини билип йетип, уларға мундақ деди: — Силәр көңүлдә немишкә шундақ соалларни қойисиләр?
9 Що легше сказати паралізованому: „Прощаються твої гріхи!“чи „Встань, візьми своє ліжко й ходи!“?
Мошу паләчкә: «Гуналириң кәчүрүм қилинди!» дейиш асанму, яки «Орнуңдин тур, зәмбил-көрпәңни жиғиштуруп маң!» дейиш асанму?
10 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І сказав паралізованому:
Амма һазир силәрниң Инсаноғлиниң йәр йүзидә гуналарни кәчүрүм қилиш һоқуқиға егә екәнлигини билишиңлар үчүн, — У паләч кесәлгә:
11 «Кажу тобі: встань, візьми своє ліжко та йди додому!»
— Саңа ейтайки, орнуңдин тур, зәмбил-көрпәңни жиғиштуруп өйүңгә қайт! — деди.
12 Той відразу ж встав, узяв своє ліжко та на очах у всіх вийшов. Усі були здивовані та прославляли Бога, кажучи: «Ніколи ми такого ще не бачили!»
У дәрһал орнидин дәс туруп, зәмбил-көрписини жиғиштурди вә һәммәйләнниң көз алдида [өйдин] чиқип кәтти. Һәммәйлән қаттиқ һәйран қелип Худани улуқлишип: — Мошундақ ишни әзәлдин көрүп бақмиған едуқ, — дейишти.
13 [Ісус] знову пішов до моря. Увесь натовп приходив до Нього, і Він навчав їх.
У йәнә деңиз бойиға қарап маңди. Кишиләр топи униң әтрапиға олишивалди. У уларға тәлим бәрди.
14 Проходячи далі, Він побачив Левія, сина Алфеєвого, який сидів при збиранні мита, і сказав йому: «Іди за Мною!» Той, вставши, пішов за Ісусом.
У йолдин өтүп кетиватқанда, баҗ алидиған орунда олтарған Алфайниң оғли Лавийни көрүп, униңға: — Маңа әгәшкин, — деди. У орнидин туруп, униңға әгәшти.
15 І сталося, коли Ісус сидів за столом у домі Левія, то багато митників та грішників їли разом з Ісусом та Його учнями, адже їх було чимало, і вони слідували за Ним.
Вә шундақ болдики, у [Лавийниң] өйидә дәстиханда олтарғанда, нурғун баҗгирлар вә гунакарлар Әйса вә униң мухлислири билән һәмдәстихан болди. Бундақ кишиләр хелә көп еди, уларму униңға әгәшкән еди.
16 Книжники та фарисеї, побачивши, що Він їсть разом із митниками й грішниками, сказали Його учням: ―Чому Він їсть разом із митниками й грішниками?
Әнди Тәврат устазлири вә Пәрисийләр униң гунакарлар вә баҗгирлар билән бир дәстиханда олтарғанлиғини көрүп, мухлислириға: — У немишкә баҗгир вә гунакарлар билән бир дәстиханда йәп-ичип олтириду?! — дейишти.
17 Але Ісус, почувши це, відповів їм: ―Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.
Буни аңлиған Әйса уларға: — Сағлам адәм әмәс, бәлки бемарлар тевипқа муһтаҗдур. Мән һәққанийларни әмәс, бәлки гунакарларни чақирғили кәлдим, — деди.
18 У той час, коли учні Івана та фарисеїв постилися, вони підійшли до Ісуса й запитали Його: ―Чому Іванові учні та учні фарисеїв постять, а Твої учні не постять?
Әнди Йәһяниң мухлислири билән Пәрисийләр роза тутувататти. Бәзиләр униң алдиға келип: — Немишкә Йәһяниң мухлислири вә Пәрисийләрниң мухлислири роза тутиду, лекин сениң мухлислириң тутмайду? — дәп сорашти.
19 Ісус відповів: ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними? Доки наречений з ними, не можуть постити.
Әйса җававән мундақ деди: — Тойи болуватқан жигит техи тойда һәмдәстихан олтарған чағда, меһманлири роза тутуп олтарса қандақ болиду!? Тойи болуватқан жигит тойда болсила, улар һеч қандақ роза туталмайду.
20 Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді, того дня, поститимуть.
Амма шу күнләр келидуки, жигит улардин елип кетилиду, улар шу күндә роза тутиду.
21 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, адже латка з нової тканини збіжиться та відірве зі старої [одежі], і діра стає ще більшою.
Һеч ким кона көйнәккә йеңи рәхттин ямақ салмайду. Ундақ қилса, йеңи ямақ [киришип], кона кийимни тартиштуруп житиветиду. Нәтиҗидә, житиқ техиму йоғинап кетиду.
22 Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино розірве бурдюки – і вино та бурдюки пропадуть. Але молоде вино [вливають] у нові бурдюки.
Һеч ким йеңи шарапни кона тулумларға қачилимайду. Әгәр ундақ қилса, шарапниң [ечиши билән] тулумлар йерилип кетиду-дә, шарапму төкүлүп кетиду һәм тулумларму кардин чиқиду. Шуниң үчүн йеңи шарап йеңи тулумларға қачилиниши керәк.
23 Довелося Ісусові в Суботу проходити через засіяні поля. Його учні почали дорогою зривати колосся.
Бир шабат күни шундақ болдики, у буғдайлиқлардин өтүп кетивататти. Униң мухлислири йолда меңиватқанда башақларни үзүшкә башлиди.
24 Фарисеї сказали Йому: ―Дивись! Чому вони в Суботу роблять те, чого не дозволено?
Пәрисийләр униңға: — Қара, улар немишкә шабат күни [Тәвратта] чәкләнгән ишни қилиду? — дейишти.
25 Він сказав їм: ―Ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли був у нужді й зголоднів він, а також і ті, що були з ним?
У уларға: — [Падишаһ] Давутниң өзи вә һәмраһлири һаҗәтмән болғанда, йәни ач қалғанда немә қилғанлиғини [муқәддәс язмилардин] оқумиғанмусиләр?
26 Як увійшов у Дім Божий у часи первосвященника Авіатара та з’їв хліби покладання, котрі не дозволено їсти нікому, окрім священників, і як дав і тим, хто був із ним?
— Демәк, Абиятар баш каһин болған вақтида, у Худаниң өйигә кирип, Худаға аталған, Тәвратта пәқәт каһинларниң йейишигила болидиған нанларни [сорап] йегән, шундақла һәмраһлириғиму бәргән? — деди.
27 Потім сказав їм: ―Субота створена для людини, а не людина для Суботи.
У уларға йәнә: — Инсан шабат күни үчүн әмәс, шабат күни инсан үчүн яритилди.
28 Адже Син Людський – Господь і Суботи.
Шуниң үчүн, Инсаноғли шабат күниниңму Егисидур, — деди.
