Від Луки 5
1 Одного разу, коли [Ісус] знаходився біля озера Генезарет і натовп людей тиснувся до Нього, аби слухати Слово Боже,
Now while the multitude pressed on him and heard the word of God, he was standing by the lake of Gennesaret.
2 Він побачив два човни, що стояли біля берега. А рибалки, вийшовши з них, чистили сіті.
He saw two boats standing by the lake, but the fishermen had gone out of them and were washing their nets.
3 [Ісус] увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його відплисти трохи від берега й, присівши, навчав людей із човна.
He entered into one of the boats, which was Simon’s, and asked him to put out a little from the land. He sat down and taught the multitudes from the boat.
4 Коли ж закінчив говорити, сказав Симонові: ―Відпливи на глибину, та закиньте сіті для лову.
When he had finished speaking, he said to Simon, “Put out into the deep and let down your nets for a catch.”
5 Симон сказав у відповідь: ―Наставнику, ми цілу ніч працювали та нічого не впіймали, але за Твоїм словом я закину сіті.
Simon answered him, “Master, we worked all night and caught nothing; but at your word I will let down the net.”
6 Зробивши це, піймали так багато риби, що сіті почали рватись.
When they had done this, they caught a great multitude of fish, and their net was breaking.
7 Вони покликали й своїх товаришів з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм. Ті прийшли й наповнили рибою обидва човни так, що вони стали потопати.
They beckoned to their partners in the other boat, that they should come and help them. They came and filled both boats, so that they began to sink.
8 Побачивши це, Симон Петро припав до колін Ісуса та промовив: ―Господи, відійди від мене, бо я людина грішна!
But Simon Peter, when he saw it, fell down at Yeshua’s knees, saying, “Depart from me, for I am a sinful man, Lord.”
9 Адже страх охопив його й усіх, хто був із ним, від такої кількості спійманої риби,
For he was amazed, and all who were with him, at the catch of fish which they had caught;
10 а також Якова та Івана, синів Зеведеєвих, котрі були спільниками Симона. І промовив Ісус до Симона: ―Не бійся, віднині будеш ловити людей.
and so also were Jacob and Yochanan, sons of Zebedee, who were partners with Simon. Yeshua said to Simon, “Don’t be afraid. From now on you will be catching people alive.”
11 Витягнувши човни на берег, вони залишили все та пішли за Ним.
When they had brought their boats to land, they left everything, and followed him.
12 Коли [Ісус] перебував в одному місті, прийшов до нього чоловік, що був увесь покритий проказою. Побачивши Ісуса, він впав долілиць та просив Його, кажучи: ―Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.
While he was in one of the cities, behold, there was a man full of leprosy. When he saw Yeshua, he fell on his face and begged him, saying, “Lord, if you want to, you can make me clean.”
13 [Ісус] простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив: ―Хочу, будь чистим! І вмить проказа залишила його.
He stretched out his hand and touched him, saying, “I want to. Be made clean.” Immediately the leprosy left him.
14 [Ісус] наказав йому: ―Нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси жертву за своє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідчення.
He commanded him to tell no one, “But go your way and show yourself to the priest, and offer for your cleansing according to what Moses commanded, for a testimony to them.”
15 Однак звістка про Ісуса розходилася ще більше, і багато людей приходило до Нього послухати та отримати зцілення від своїх хвороб.
But the report concerning him spread much more, and great multitudes came together to hear and to be healed by him of their infirmities.
16 Він же відходив у пустелю та молився там.
But he withdrew himself into the desert and prayed.
17 Одного дня, коли [Ісус] навчав людей, були там фарисеї та вчителі Закону, що прийшли з усіх сіл Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалима; і сила Господня була з Ним, щоби зцілювати,
On one of those days, he was teaching; and there were Pharisees and teachers of the Torah sitting by who had come out of every village of Galilee, Judea, and Jerusalem. The power of the Lord was with him to heal them.
18 І ось декілька людей принесли на носилках паралізованого та хотіли внести його й поставити перед Ісусом.
Behold, men brought a paralyzed man on a cot, and they sought to bring him in to lay before Yeshua.
19 Не маючи можливості внести його через натовп, вони залізли на дах та спустили його разом із носилками через отвір у покрівлі на середину, прямо перед Ісусом.
Not finding a way to bring him in because of the multitude, they went up to the housetop and let him down through the tiles with his cot into the middle before Yeshua.
20 Побачивши їхню віру, Він промовив: «Друже, прощаються тобі гріхи твої!»
Seeing their faith, he said to him, “Man, your sins are forgiven you.”
21 Книжники та фарисеї почали розмірковувати кажучи: «Хто Він такий, що богохульствує? Хто може прощати гріхи, окрім Самого Бога?»
The scribes and the Pharisees began to reason, saying, “Who is this who speaks blasphemies? Who can forgive sins, but God alone?”
22 Але Ісус, знаючи їхні думки, відповів: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях?
But Yeshua, perceiving their thoughts, answered them, “Why are you reasoning so in your hearts?
23 Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої!“чи „Встань і ходи!“?
Which is easier to say, ‘Your sins are forgiven you,’ or to say, ‘Arise and walk’?
24 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І промовив до паралізованого: «Кажу тобі: встань, візьми свої носилки та йди додому!»
But that you may know that the Son of Man has authority on earth to forgive sins,” he said to the paralyzed man, “I tell you, arise, take up your cot, and go to your house.”
25 Той відразу ж встав перед ними, узяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога.
Immediately he rose up before them, and took up that which he was laying on, and departed to his house, glorifying God.
26 Усіх охопив подив, і почали прославляти Бога. Сповнені страхом, вони говорили: «Дивовижні речі ми бачили сьогодні!»
Amazement took hold on all, and they glorified God. They were filled with fear, saying, “We have seen strange things today.”
27 Після цього [Ісус] вийшов та побачив митника, на ім’я Левій, що сидів при збиранні мита, і сказав йому: «Іди за Мною!»
After these things he went out and saw a tax collector named Levi sitting at the tax office, and said to him, “Follow me!”
28 Залишивши все, той піднявся й пішов за Ісусом.
He left everything, and rose up and followed him.
29 І влаштував Йому Левій у своєму домі велику гостину; там було багато митників та інших, що сиділи з Ісусом за столом.
Levi made a great feast for him in his house. There was a great crowd of tax collectors and others who were reclining with them.
30 А фарисеї та книжники нарікали, кажучи Його учням: ―Чому ви їсте та п’єте разом із митниками й грішниками?
Their scribes and the Pharisees murmured against his disciples, saying, “Why do you eat and drink with the tax collectors and sinners?”
31 Ісус же відповів їм: ―Не здорові потребують лікаря, а хворі.
Yeshua answered them, “Those who are healthy have no need for a physician, but those who are sick do.
32 Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.
I have not come to call the righteous, but sinners, to repentance.”
33 Тоді вони сказали Йому: ―Учні Івана часто постяться та моляться, так роблять і фарисеї, а Твої їдять і п’ють!
They said to him, “Why do Yochanan’s disciples often fast and pray, likewise also the disciples of the Pharisees, but yours eat and drink?”
34 Ісус відповів: ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними?
He said to them, “Can you make the friends of the bridegroom fast while the bridegroom is with them?
35 Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді поститимуть у ті дні.
But the days will come when the bridegroom will be taken away from them. Then they will fast in those days.”
36 Він розповів їм притчу: ―Ніхто не розриває нової одежі, щоби з неї пришити латку до старої одежі, бо й нову розірве, і до старої не пасує латка з нової.
He also told a parable to them. “No one puts a piece from a new garment on an old garment, or else he will tear the new, and also the piece from the new will not match the old.
37 Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино розірве їх і виллється, а бурдюки пропадуть.
No one puts new wine into old wine skins, or else the new wine will burst the skins, and it will be spilled and the skins will be destroyed.
38 Але молоде вино треба вливати в нові бурдюки.
But new wine must be put into fresh wine skins, and both are preserved.
39 І ніхто, випивши старого вина, не захоче молодого, бо каже: «Старе краще!»
No man having drunk old wine immediately desires new, for he says, ‘The old is better.’”
