Від Луки 24
1 Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
The however on [the] first [day] of the week dawn very early to the tomb they came bringing that they had prepared spices (and certain with them. *K)
2 І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
They found then the stone rolled away from the tomb.
3 Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
(and *k) Having entered (however *no) not they found the body of the Lord Jesus.
4 І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
And it came to pass while (perplexing *N+kO) they about this that behold men two stood by them in (garment dazzling. *N+kO)
5 Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
Terrified then were becoming they and bowing (their faces *N+kO) to the ground they said to them; Why seek you the living among the dead?
6 Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
Not He is here but He is risen! do remember how He spoke to you yet being in Galilee
7 „Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
saying The Son of Man that it behooves to be delivered into hands of men sinful and to be crucified and on the third day to arise.
8 І вони пригадали собі слова [Ісуса].
And they remembered the declarations of Him,
9 Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
And having returned from the tomb they related these things all to the eleven and to all the rest.
10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
It was now Magdalene Mary and Joanna and Mary the [mother] of James and the other women with them; (who *k) were telling to the apostles these things,
11 Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
And appeared before them like folly the declarations (of them *N+kO) and they were not believing in them.
12 Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
But Peter having risen up he ran to the tomb, and having stooped down he sees the linen strips (lying *k) alone and he went away in (himself *NK+o) wondering at that having come to pass.
13 Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
And behold two of them on same the day were going to a village being distant stadia sixty from Jerusalem whose name [is] Emmaus.
14 [Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
and they themselves were talking with one another about all which having taken place these things.
15 А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
And it came to pass during the talking by them and reasoning that Himself Jesus having drawn near He was walking along with them.
16 Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
but the eyes of them were held not to know Him.
17 [Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
He said then to them; What words [are] these that you exchange with one another walking? And (they stood still *N+KO) looking sad.
18 і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
Answering now (the *k) one (from of them *O) (whose *k) (name *NK+o) Cleopas said to Him; You yourself alone visit (in *k) Jerusalem and not have known the [things] having come to pass in it in days these?
19 Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
And He said to them; What things? And they said to Him; The [things] concerning Jesus (of Nazareth, *N+kO) who was a man a prophet mighty in deed and word before God and all the people,
20 Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
that then delivered up him the chief priests and the rulers of us to [the] judgment of death and crucified Him.
21 Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
We ourselves however were hoping that He himself it is who is about to redeem Israel. But indeed (also *no) with all these things [the] third this day brings (today *ko) away from which these things came to pass.
22 Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
However also women certain out from us amazed us Having been (at dawn *N+kO) to the tomb
23 та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
and not having found the body of Him they came declaring also a vision of angels to have seen who say He [is] living.
24 Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
And went some of those with us to the tomb and found [it] so even as also the women said, Him however not they saw.
25 Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
And He himself said to them; O foolish and slow of heart to believe in all that spoke the prophets;
26 Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
Surely these things it was necessary for to suffer the Christ and to enter into the glory of Him?
27 І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
And having begun from Moses and from all the Prophets (He interpreted *N+kO) to them in all the Scriptures the [things] concerning (of Himself. *NK+o)
28 Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
And they drew near to the village where they were going, and He himself (appeared *N+kO) farther to be going.
29 Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
And they constrained Him saying; do abide with us, for toward evening it is and has declined (now *no) the day. And He entered in to abide with them.
30 Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
And it came to pass during the reclining of Him with them having taken the bread He blessed [it] and having broken [it] He was giving [it] to them.
31 Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
Of them then were opened the eyes and they knew Him; And He himself vanished being seen from them.
32 І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
And they said to one another; Surely the heart of us burning it was within us as He was speaking with us on the road (and *k) as He was opening to us the Scriptures?
33 І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
And having risen up on [that] same hour they returned to Jerusalem and they found (gathered *N+kO) the eleven and those with them
34 які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
saying that Indeed has risen the Lord and He has appeared to Simon.
35 Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
And they themselves were relating the [things] on the road and how He was known to them in the breaking of the bread.
36 Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
These things now when they are telling He Himself (Jesus *K) stood in midst of them and says to them; Peace to you.
37 Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
Having been terrified however and filled with fear having been they were thinking [themselves] a spirit to see.
38 Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
And He said to them; Why troubled are you and through why doubts do come up in (the heart *N+kO) of you?
39 Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
do see the hands of Me and the feet of Me that I myself am He himself; do touch Me and do see for a spirit flesh and bones not has even as Me myself you see having.
40 Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
And this having said (He showed *N+kO) to them the hands and the feet.
41 Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
Still now while are disbelieving they for the joy and amazement He said to them; Have you anything to eat here?
42 Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
And they gave to Him of a fish broiled part (and from honeycomb tablet. *KO)
43 Він узяв та їв перед ними.
And having taken [it] before them He ate [it].
44 Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
He said now (unto *no) (to them; *N+kO) These [are] the words (of mine *NO) which I spoke to you still being with you that it behooves to be fulfilled all things which written in the law of Moses and (in the *no) Prophets and in [the] Psalms concerning Me.
45 Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
Then He opened their mind to understand the Scriptures
46 Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
And He said to them that Thus it has been written (and thus it was necessary for *K) Was to suffer the Christ and to rise out from [the] dead on the third day
47 І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
and to be proclaimed in the name of Him repentance (to *N+KO) forgiveness of sins to all nations (having begun *N+kO) from Jerusalem.
48 Ви свідки цьому.
You yourselves (now *k) (are *ko) witnesses of these things,
49 І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
And behold (I myself am sending *NK+o) the promise of the Father of Mine upon you. you yourselves however do remain in the city (Jerusalem *k) until that you may be clothed with from on high power.
50 Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
He led now them out until (to *N+kO) Bethany, and having lifted up the hands of Him He blessed them.
51 Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
And it came to pass during the blessing by Him them He was separated from them and was carried up into heaven.
52 Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
And they themselves having worshiped Him returned to Jerusalem with joy great
53 І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
and were (through *N+KO) (all [times] *N+kO) in the temple (praising and *KO) blessing God. (Amen *K)
