< Від Луки 23 >
1 Усе зібрання піднялося, і повели Його до Пилата.
2 Там почали звинувачувати Його: ―Ми встановили, що Він вводить народ в оману, забороняє сплачувати Кесареві податок і називає Себе Христом, Царем.
3 Пилат запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? [Ісус] відповів: ―Ти кажеш це!
4 Тоді Пилат сказав первосвященникам та натовпу: ―Я не знаходжу в Цій Людині жодної провини.
5 Але вони наполягали кажучи: ―Він підбурює народ, навчаючи всюди в Юдеї, почав із Галілеї, а тепер прийшов сюди.
6 Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин.
7 І дізнавшись, що Ісус із [території], яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі.
8 Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про [Ісуса] та сподівався побачити від Нього якесь знамення.
9 І ставив Йому багато запитань, але [Ісус] нічого не відповідав.
10 Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його.
11 Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув [Ісуса] в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата.
12 Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним.
13 Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ
14 та сказав їм: ―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте.
15 Навіть Ірод, не знайшовши в Ньому жодної провини, відіслав Його назад. Отже, Він не зробив нічого, вартого смерті.
16 Тож я Його покараю й відпущу.
17 На свято йому треба було відпустити одного з в’язнів.
18 Але вони всі разом закричали кажучи: ―Візьми Його! Та відпусти нам Варавву!
19 [Варавва] був ув’язнений за повстання, яке сталося в місті, та за вбивство.
20 Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив.
21 Але вони продовжували кричати: ―Розіпни, розіпни Його!
22 Пилат утретє звернувся до них: ―Яке ж зло Він скоїв? Ніякої провини, вартої смерті, я не знайшов у Ньому! Тож, покаравши Його, відпущу!
23 Але вони продовжували кричати та наполягати, щоб [Ісуса] було розіп’ято. І своїми криками вони домоглися свого.
24 Пилат погодився виконати їхню вимогу.
25 Він відпустив того, хто за повстання та вбивство був у тюрмі, а Ісуса віддав на [розп’яття], як вони вимагали.
26 Коли повели [Ісуса], то, схопивши Симона з Кирени, що повертався з поля, поклали на нього хрест, щоб він ніс його за Ісусом.
27 Серед великого натовпу людей, що йшли за Ним, були й жінки, які плакали та жаліли Його.
28 Ісус повернувся до них та промовив: «Доньки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими.
29 Бо ось приходять дні, коли скажуть: „Блаженні неплідні, що не народжували й не годували грудьми!“
30 Тоді почнуть говорити горам: „Упадіть на нас!“і пагорбам: „Покрийте нас!“
31 Бо коли так обходяться із зеленим деревом, то що ж буде із сухим?»
32 Разом з [Ісусом] вели на страту двох злочинців.
33 Коли вони прийшли на місце, яке звалося «місце Черепа», там розіп’яли Його й злочинців: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
34 Ісус же казав: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!» Коли ж ділили Його одяг між собою, то кидали жереб.
35 Народ стояв та дивився. Керівники ж насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, нехай врятує Себе, якщо Він Христос, Божий Обранець!»
36 Глузували з Нього й воїни. Вони давали Йому кислого вина
37 й казали: «Якщо Ти Цар юдеїв, спаси Себе Самого!»
38 Над Ним був напис: це цар юдеїв.
39 Один із розіп’ятих злочинців богохульствував проти Нього, кажучи: ―Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
40 А другий відповів, докоряючи йому: ―Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Ми покарані справедливо за те, що зробили, а Цей не зробив нічого поганого.
42 І сказав: ―Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
43 Ісус відповів: ―Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю.
44 Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години.
45 Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл.
46 Ісус, голосно скрикнувши, промовив: «Отче, у руки Твої Я ввіряю дух Мій!» Сказавши це, віддав дух.
47 Коли сотник побачив, що сталося, він прославив Бога й сказав: «Цей Чоловік справді був праведником!»
48 Весь натовп, який зібрався подивитись на це видовище, побачивши, що сталося, повертався додому, б’ючи себе в груди.
49 Усі, хто знав [Ісуса], і жінки, які йшли за Ним із Галілеї, стояли поодаль і дивилися на це.
50 І був там один чоловік, на ім’я Йосиф, який був членом Синедріону, чоловік добрий та праведний.
51 Він не погодився з їхнім планом і рішенням. [Йосиф] походив з Ариматеї, юдейського міста, та очікував Царства Божого.
52 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса.
53 І знявши [тіло], обгорнув його у льняну тканину й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі, куди ще нікого не хоронили.
54 Це був день Приготування до Суботи, яка вже наступала.
55 Жінки, які прийшли разом з [Ісусом] із Галілеї, ідучи за Йосифом, бачили гробницю і як до неї було покладено тіло [Ісуса].
56 Повернувшись, приготували пахощі та миро. А в Суботу вони відпочили за заповіддю.
