Від Луки 22
1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
Približavaše se pak praznik prijesnijeh hljebova koji se zove pasha.
2 Первосвященники та книжники шукали, як убити [Ісуса], але боялися народу.
I gledahu glavari sveštenièki i književnici kako bi ga ubili; ali se bojahu naroda.
3 Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.
A sotona uðe u Judu, koji se zvaše Iskariot, i koji bješe jedan od dvanaestorice.
4 Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм [Ісуса].
I otišavši govori s glavarima sveštenièkijem i sa starješinama kako æe im ga izdati.
5 Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.
I oni se obradovaše, i ugovoriše da mu dadu novce.
6 Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
I on se obreèe, i tražaše zgodna vremena da im ga preda tajno od naroda.
7 Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.
A doðe dan prijesnijeh hljebova u koji trebaše klati pashu;
8 І надіслав [Ісус] Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.
I posla Petra i Jovana rekavši: idite ugotovite nam pashu da jedemo.
9 Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
A oni mu rekoše: gdje hoæeš da ugotovimo?
10 Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,
A on im reèe: eto kad uðete u grad, srešæe vas èovjek koji nosi vodu u krèagu; idite za njim u kuæu u koju on uðe,
11 та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»
I kažite domaæinu: uèitelj veli: gdje je gostionica gdje æu jesti pashu s uèenicima svojijem?
12 Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.
I on æe vam pokazati veliku sobu prostrtu; ondje ugotovite.
13 Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм [Ісус], та приготували там Пасху.
A oni otidoše i naðoše kao što im kaza; i ugotoviše pashu.
14 Коли настав час, [Ісус] з апостолами сіли за стіл.
I kad doðe èas, sjede za trpezu, i dvanaest apostola s njim.
15 Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.
I reèe im: vrlo sam željeo da ovu pashu jedem s vama prije nego postradam;
16 Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».
Jer vam kažem da je otsele neæu jesti dok se ne svrši u carstvu Božijemu.
17 І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами.
I uzevši èašu dade hvalu, i reèe: uzmite je i razdijelite meðu sobom;
18 Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».
Jer vam kažem da neæu piti od roda vinogradskoga dok ne doðe carstvo Božije.
19 Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».
I uzevši hljeb dade hvalu, i prelomivši ga dade im govoreæi: ovo je tijelo moje koje se daje za vas; ovo èinite za moj spomen.
20 Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.
A tako i èašu po veèeri, govoreæi: ova je èaša novi zavjet mojom krvi koja se za vas proljeva.
21 Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.
Ali evo ruka izdajnika mojega sa mnom je na trpezi.
22 Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».
I sin èovjeèij dakle ide kao što je ureðeno; ali teško èovjeku onome koji ga izdaje!
23 Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
I oni staše tražiti meðu sobom koji bi dakle od njih bio koji æe to uèiniti.
24 Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.
A posta i prepiranje meðu njima koji bi se držao meðu njima da je najveæi.
25 [Ісус] же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.
A on im reèe: carevi narodni vladaju narodom, a koji njim upravljaju, zovu se dobrotvori.
26 Але ви не [будьте] такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, [нехай буде] як слуга.
Ali vi nemojte tako; nego koji je najveæi meðu vama neka bude kao najmanji, i koji je starješina neka bude kao sluga.
27 Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.
Jer koji je veæi, koji sjedi za trpezom ili koji služi? Nije li onaj koji sjedi za trpezom? A ja sam meðu vama kao sluga.
28 Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.
A vi ste oni koji ste se održali sa mnom u mojijem napastima.
29 І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,
I ja ostavljam vama carstvo kao što je otac moj meni ostavio:
30 щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
Da jedete i pijete za trpezom mojom u carstvu mojemu, i da sjedite na prijestolima i sudite nad dvanaest koljena Izrailjevijeh.
31 Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.
Reèe pak Gospod: Simone! Simone! evo vas ište sotona da bi vas èinio kao pšenicu.
32 Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.
A ja se molih za tebe da tvoja vjera ne prestane; i ti kadgod obrativši se utvrdi braæu svoju.
33 Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.
A on mu reèe: Gospode! s tobom gotov sam i u tamnicu i na smrt iæi.
34 Але [Ісус] відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
A on reèe: kažem ti, Petre! danas neæe zapjevati pijetao dok se triput ne odreèeš da me poznaješ.
35 Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого.
I reèe im: kad vas poslah bez kese i bez torbe i bez obuæe, eda vam što nedostade? A oni rekoše: ništa.
36 ―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.
A on im reèe: ali sad koji ima kesu neka je uzme, tako i torbu; a koji nema neka proda haljinu svoju i kupi nož.
37 Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців». Бо все, що про Мене записано, збувається.
Jer vam kažem da još i ovo treba na meni da se izvrši što stoji u pismu: i meðu zloèince metnuše ga. Jer što je pisano za mene, svršuje se.
38 Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо.
A oni rekoše: Gospode! evo ovdje dva noža. A on im reèe: dosta je.
39 [Ісус], за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.
I izišavši otide po obièaju na goru Maslinsku; a za njim otidoše uèenici njegovi.
40 Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!
A kad doðe na mjesto reèe im: molite se Bogu da ne padnete u napast.
41 А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився
I sam otstupi od njih kako se može kamenom dobaciti, i kleknuvši na koljena moljaše se Bogu
42 кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».
Govoreæi: oèe! kad bi htio da proneseš ovu èašu mimo mene! ali ne moja volja nego tvoja da bude.
43 Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.
A anðeo mu se javi s neba, i krijepi ga.
44 В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.
I buduæi u borenju, moljaše se bolje; znoj pak njegov bijaše kao kaplje krvi koje kapahu na zemlju.
45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, [виснажені] смутком.
I ustavši od molitve doðe k uèenicima svojijem, i naðe ih a oni spavaju od žalosti,
46 Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!
I reèe im: što spavate? ustanite, molite se Bogu da ne padnete u napast.
47 Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
Dok on pak još govoraše, gle, narod i jedan od dvanaestorice, koji se zvaše Juda, iðaše pred njima, i pristupi k Isusu da ga cjeliva. Jer im ovo bijaše dao znak: koga cjelivam onaj je.
48 Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?
A Isus mu reèe: Juda! zar cjelivom izdaješ sina èovjeèijega?
49 Коли ті, що були з [Ісусом], побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?
A kad oni što bijahu s njim vidješe šta æe biti, rekoše mu: Gospode! da bijemo nožem?
50 І один із них [мечем] ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.
I udari jedan od njih slugu poglavara sveštenièkoga, i otsijeèe mu desno uho.
51 Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його.
A Isus odgovarajuæi reèe: ostavite to. I dohvativši se do uha njegova iscijeli ga.
52 Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли [проти Мене], як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.
A glavarima sveštenièkijem i vojvodama crkvenijem i starješinama koji bijahu došli na nj reèe Isus: zar kao na hajduka iziðoste s noževima i koljem da me uhvatite?
53 Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».
Svaki dan bio sam s vama u crkvi i ne digoste ruku na mene; ali je sad vaš èas i oblast tame.
54 Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.
A kad ga uhvatiše, odvedoše ga i uvedoše u dvor poglavara sveštenièkoga. A Petar iðaše za njim izdaleka.
55 Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.
A kad oni naložiše oganj nasred dvora i sjeðahu zajedno, i Petar sjeðaše meðu njima.
56 Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!
Vidjevši ga pak jedna sluškinja gdje sjedi kod ognja, i pogledavši na nj reèe: i ovaj bješe s njim.
57 Але [Петро] заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!
A on ga se odreèe govoreæi: ženo! ne poznajem ga.
58 Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!
I malo zatijem vidje ga drugi i reèe: i ti si od njih. A Petar reèe: èovjeèe! nijesam.
59 Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
I pošto proðe oko jednoga sahata drugi neko potvrðivaše govoreæi: zaista i ovaj bješe s njim; jer je Galilejac.
60 Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.
A Petar reèe: èovjeèe! ne znam šta govoriš. I odmah dok on još govoraše zapjeva pijetao.
61 Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
I obazrevši se Gospod pogleda na Petra, i Petar se opomenu rijeèi Gospodnje kako mu reèe: prije nego pijetao zapjeva odreæi æeš me se triput.
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
I izišavši napolje plaka gorko.
63 Люди, які охороняли [Ісуса], почали насміхатися з Нього та бити Його.
A ljudi koji držahu Isusa rugahu mu se, i bijahu ga.
64 Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»
I pokrivši ga bijahu ga po obrazu i pitahu ga govoreæi: proreci ko te udari?
65 І багато інших богохульств казали проти Нього.
I druge mnoge hule govorahu na nj.
66 На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.
I kad svanu, sabraše se starješine narodne i glavari sveštenièki i književnici, i odvedoše ga u svoj sud
67 Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! [Ісус] відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.
Govoreæi: jesi li ti Hristos? kaži nam. A on im reèe: ako vam i kažem, neæete vjerovati.
68 І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.
A ako vas i zapitam, neæete mi odgovoriti, niti æete me pustiti.
69 Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.
Otsele æe sin èovjeèij sjediti s desne strane sile Božije.
70 Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? [Ісус] відповів: ―Ви самі кажете, що то Я!
Svi pak rekoše: ti li si dakle sin Božij? A on im reèe: vi kažete da sam ja.
71 Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!
A oni rekoše: šta nam trebaju više svjedoèanstva? jer sami èusmo iz usta njegovijeh.
