Від Луки 20
1 Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
或 日イエス宮にて民を教へ、福音を宣べゐ給ふとき、祭司長・學者らは、長老どもと共に近づき來り、
2 й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
イエスに語りて言ふ『なにの權威をもて此 等の事をなすか、此の權威を授けし者は誰か、我らに告げよ』
3 [Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
答へて言ひ給ふ『われも一言なんぢらに問はん、答へよ。
4 Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
ヨハネのバプテスマは天よりか、人よりか』
5 Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
彼ら互に論じて言ふ『もし「天より」と言はば「なに故かれを信ぜざりし」と言はん。
6 Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
もし「人より」と言はんか、民みなヨハネを預言者と信ずるによりて、我らを石にて撃たん』
7 Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
遂に何處よりか知らぬ由を答ふ。
8 Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
イエス言ひたまふ『われも何の權威をもて此 等の事をなすか、汝らに告げじ』
9 І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
かくて次の譬を民に語りいで給ふ『ある人、葡萄園を造りて農夫どもに貸し、遠く旅立して久しくなりぬ。
10 Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
時 至りて、葡萄園の所得を納めしめんとて、一人の僕を農夫の許に遣ししに、農夫ども之を打ちたたき、空手にて歸らしめたり。
11 Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
又ほかの僕を遣ししに、之をも打ちたたき、辱しめ、空手にて歸らしめたり。
12 Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
なほ三度めの者を遣ししに、之をも傷つけて逐ひ出したり。
13 Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
葡萄園の主いふ「われ何を爲さんか。我が愛しむ子を遣さん、或は之を敬ふなるべし」
14 Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
農夫ども之を見て互に論じて言ふ「これは世嗣なり。いざ殺して其の嗣業を我らの物とせん」
15 Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
かくてこれを葡萄園の外に逐ひ出して殺せり。さらば葡萄園の主かれらに何を爲さんか、
16 Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
來りてかの農夫どもを亡し、葡萄園を他の者どもに與ふべし』人々これを聽きて言ふ『然はあらざれ』
17 Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
イエス彼らに目を注めて言ひ給ふ『されば「造家者らの棄てる石は、これぞ隅の首石となれる」と録されたるは何ぞや。
18 Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
凡そその石の上に倒るる者は碎け、又その石、人の上に倒るれば、その人を微塵にせん』
19 Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
此のとき學者・祭司長ら、イエスに手をかけんと思ひたれど、民を恐れたり。この譬の己どもを指して言ひ給へるを悟りしに因る。
20 І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
かくて彼ら機を窺ひ、イエスを司の支配と權威との下に付さんとて、その言を捉ふるために、義人の樣したる間諜どもを遣したれば、
21 Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
其の者どもイエスに問ひて言ふ『師よ、我らは汝の正しく語り、かつ教へ、外貌を取らず、眞をもて神の道を教へ給ふを知る。
22 Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
われら貢をカイザルに納むるは、善きか、惡しきか』
23 Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
イエスその惡巧を知りて言ひ給ふ、
24 ―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
『デナリを我に見せよ。これは誰の像、たれの號なるか』『カイザルのなり』と答ふ。
25 Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
イエス言ひ給ふ『さらばカイザルの物はカイザルに、神の物は神に納めよ』
26 Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
かれら民の前にて其の言をとらへ得ず、且その答を怪しみて默したり。
27 Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
また復活なしと言張るサドカイ人の或 者ども、イエスに來り問ひて言ふ、
28 ―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
『師よ、モーセは、人の兄弟もし妻あり子なくして死なば、其の兄弟かれの妻を娶りて、兄弟のために嗣子を擧ぐべしと、我らに書き遣したり。
29 Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
さて茲に七人の兄弟ありて、兄、妻を娶り、子なくして死に、
30 Потім другий
第二、第三の者も之を娶り、
31 і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
七人みな同じく子を殘さずして死に、
32 Після всіх померла й жінка.
後には其の女も死にたり。
33 Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
されば復活の時、この女は誰の妻たるべきか、七人これを妻としたればなり』
イエス言ひ給ふ『この世の子らは娶り嫁ぎすれど、 (aiōn g165)
35 Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
かの世に入るに、死人の中より甦へるに相應しとせらるる者は、娶り嫁ぎすることなし。 (aiōn g165)
36 І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
彼 等ははや死ぬること能はざればなり。御使たちに等しく、また復活の子どもにして、神の子供たるなり。
37 А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
死にたる者の甦へる事は、モーセも柴の條に、主を「アブラハムの神、イサクの神、ヤコブの神」と呼びて之を示せり。
38 Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
神は死にたる者の神にあらず、生ける者の神なり。それ神の前には皆 生けるなり』
39 Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
學者のうちの或 者ども答へて『師よ、善く言ひ給へり』と言ふ。
40 І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
彼 等ははや何事をも問ひ得ざりし故なり。
41 Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
イエス彼らに言ひたまふ『如何なれば人々、キリストをダビデの子と言ふか。
42 Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
ダビデ自ら詩 篇に言ふ「主わが主に言ひたまふ、
43 доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
われ汝の敵を汝の足臺となすまでは、わが右に坐せよ」
44 Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
ダビデ斯く彼を主と稱ふれば、爭でその子ならんや』
45 Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
民の皆ききをる中にて、イエス弟子たちに言ひ給ふ、
46 «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
『學者らに心せよ。彼らは長き衣を著て歩むことを好み、市場にての敬禮、會堂の上座、饗宴の上席を喜び、
47 Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
また寡婦らの家を呑み、外見をつくりて長き祈をなす。其の受くる審判は更に嚴しからん』
