Від Луки 20
1 Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
And it came to pass, that on one of those days, as he taught the people in the temple, and preached the gospel, the chief priests and the scribes came upon him with the elders,
2 й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
And spoke to him, saying, Tell us, by what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?
3 [Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
And he answered and said to them, I will also ask you one thing; and answer me:
4 Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
The baptism of John, was it from heaven, or from men?
5 Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then believed ye him not?
6 Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
But if we say, From men; all the people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.
7 Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
And they answered, that they could not tell where it was from.
8 Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
And Jesus said to them, Neither do I tell you by what authority I do these things.
9 І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
Then he began to speak to the people this parable; A certain man planted a vineyard, and let it out to vinedressers, and went into a far country for a long time.
10 Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
And at the season he sent a servant to the vinedressers, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the vinedressers beat him, and sent him away empty.
11 Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
And again he sent another servant: and they beat him also, and treated him shamefully, and sent him away empty.
12 Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
And again he sent the third: and they wounded him also, and cast him out.
13 Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: it may be when they see him they will reverence him.
14 Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
But when the vinedressers saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir: come, let us kill him, that the inheritance may be ours.
15 Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
So they cast him out of the vineyard, and killed him. What therefore shall the lord of the vineyard do to them?
16 Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
He shall come and destroy these vinedressers, and shall give the vineyard to others. And when they heard it, they said, may that never be.
17 Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
And he beheld them, and said, What is this then that is written, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner?
18 Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
Whoever shall fall upon that stone shall be broken; but on whomever it shall fall, it will grind him to powder.
19 Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
And the chief priests and the scribes the same hour sought to lay hands on him; and they feared the people: for they perceived that he had spoken this parable against them.
20 І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
And they watched him, and sent forth spies, who pretended to be righteous men, that they might take hold of his words, that so they might deliver him to the power and authority of the governor.
21 Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, neither acceptest thou the person of any, but teachest the way of God truly:
22 Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
Is it lawful for us to give tribute to Caesar, or not?
23 Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
But he perceived their craftiness, and said to them, Why tempt ye me?
24 ―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
Show me a penny. Whose image and superscription hath it? They answered and said, Caesar’s.
25 Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
And he said to them, Render therefore to Caesar the things which are Caesar’s, and to God the things which are God’s.
26 Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
And they could not take hold of his words before the people: and they marvelled at his answer, and held their peace.
27 Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
Then came to him certain of the Sadducees, who deny that there is any resurrection; and they asked him,
28 ―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
Saying, Master, Moses wrote to us, If any man’s brother should die, having a wife, and he should die without children, that his brother should take his wife, and raise up seed to his brother.
29 Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
There were therefore seven brothers: and the first took a wife, and died without children.
30 Потім другий
And the second took her for a wife, and he died childless.
31 і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
And the third took her; and in like manner the seven also: and they left no children, and died.
32 Після всіх померла й жінка.
Last of all the woman died also.
33 Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Therefore in the resurrection whose wife of them is she? for seven had her for a wife.
And Jesus answering said to them, The children of this world marry, and are given in marriage: (aiōn g165)
35 Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
But they who shall be accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage: (aiōn g165)
36 І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
Neither can they die any more: for they are equal to the angels; and are the children of God, being the children of the resurrection.
37 А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
Now that the dead are raised, even Moses showed at the bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
38 Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
For he is not a God of the dead, but of the living: for all live to him.
39 Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
Then certain of the scribes answering said, Master, thou hast well said.
40 І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
And after that they dared not ask him any question at all.
41 Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
And he said to them, How say they that Christ is David’s son?
42 Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
And David himself saith in the book of Psalms, The LORD said to my Lord, Sit thou on my right hand,
43 доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
Till I make thy enemies thy footstool.
44 Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
David therefore calleth him Lord, how is he then his son?
45 Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
Then in the hearing of all the people he said to his disciples,
46 «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love greetings in the markets, and the highest seats in the synagogues, and the best places at feasts;
47 Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
Who devour widows’ houses, and for a show make long prayers: the same shall receive greater condemnation.
