Від Луки 19
1 Ісус зайшов у Єрихон та проходив через місто.
Et ingressus perambulabat Jericho.
2 І ось один багатий чоловік, на ім’я Закхей, який був старший над митниками,
Et ecce vir nomine Zachæus: et hic princeps erat publicanorum, et ipse dives:
3 бажав бачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту.
et quærebat videre Jesum, quis esset: et non poterat præ turba, quia statura pusillus erat.
4 Тоді побіг уперед та заліз на шовковицю, щоб побачити Ісуса, бо тією дорогою Він мав проходити.
Et præcurrens ascendit in arborem sycomorum ut videret eum: quia inde erat transiturus.
5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору та промовив до нього: ―Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Я повинен залишитись у твоєму домі.
Et cum venisset ad locum, suspiciens Jesus vidit illum, et dixit ad eum: Zachæe, festinans descende: quia hodie in domo tua oportet me manere.
6 Той поспішно зліз і радо прийняв Його.
Et festinans descendit, et excepit illum gaudens.
7 Побачивши це, усі почали нарікати говорячи: ―Він зайшов у гостину до грішного чоловіка.
Et cum viderent omnes, murmurabant, dicentes quod ad hominem peccatorem divertisset.
8 Закхей же встав та сказав Господеві: ―Господи! Половину свого майна я віддаю бідним і, якщо когось чимось обманув, повертаю вчетверо.
Stans autem Zachæus, dixit ad Dominum: Ecce dimidium bonorum meorum, Domine, do pauperibus: et si quid aliquem defraudavi, reddo quadruplum.
9 Тоді Ісус сказав йому: ―Сьогодні спасіння прийшло в цей дім, адже й він син Авраама.
Ait Jesus ad eum: Quia hodie salus domui huic facta est: eo quod et ipse filius sit Abrahæ.
10 Бо Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.
Venit enim Filius hominis quærere, et salvum facere quod perierat.
11 Тим, хто це слухав, Ісус розповів притчу, бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже має з’явитися негайно.
Hæc illis audientibus adjiciens, dixit parabolam, eo quod esset prope Jerusalem: et quia existimarent quod confestim regnum Dei manifestaretur.
12 Отже, Він сказав: —Один знатний чоловік вирушив у далеку країну, щоб отримати царство та повернутися.
Dixit ergo: Homo quidam nobilis abiit in regionem longinquam accipere sibi regnum, et reverti.
13 Покликавши десятьох рабів, він роздав їм десять міні сказав їм: «Вкладіть ці гроші в діло, доки я не повернуся!»
Vocatis autem decem servis suis, dedit eis decem mnas, et ait ad illos: Negotiamini dum venio.
14 Але жителі цієї країни ненавиділи його й надіслали посланців слідом за ним, щоб сказати: «Не бажаємо, щоб він царював над нами!»
Cives autem ejus oderant eum: et miserunt legationem post illum, dicentes: Nolumus hunc regnare super nos.
15 Отримавши царську владу, він повернувся та покликав до себе рабів, котрим роздав гроші, аби дізнатися, який вони отримали прибуток.
Et factum est ut rediret accepto regno: et jussit vocari servos, quibus dedit pecuniam, ut sciret quantum quisque negotiatus esset.
16 Перший прийшов і сказав: «Господарю, твоя міна принесла десять мін!»
Venit autem primus dicens: Domine, mna tua decem mnas acquisivit.
17 Господар сказав: «Добре, хороший та вірний рабе! За те, що ти був вірний у малому, отримай владу над десятьма містами!»
Et ait illi: Euge bone serve, quia in modico fuisti fidelis, eris potestatem habens super decem civitates.
18 Прийшов другий та сказав: «Господарю, твоя міна принесла п’ять мін!»
Et alter venit, dicens: Domine, mna tua fecit quinque mnas.
19 Господар сказав: «І ти володій п’ятьма містами!»
Et huic ait: Et tu esto super quinque civitates.
20 Прийшов третій і сказав: «Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.
Et alter venit, dicens: Domine, ecce mna tua, quam habui repositam in sudario:
21 Я боявся тебе, бо ти жорстока людина: ти береш те, чого не клав, і жнеш там, де не сіяв!»
timui enim te, quia homo austerus es: tollis quod non posuisti, et metis quod non seminasti.
22 Господар відповів: «Зі слів твоїх тебе судитиму, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру те, чого не поклав, і жну там, де не сіяв?
Dicit ei: De ore tuo te judico, serve nequam. Sciebas quod ego homo austerus sum, tollens quod non posui, et metens quod non seminavi:
23 Чому ж ти не вклав мого срібла в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком?»
et quare non dedisti pecuniam meam ad mensam, ut ego veniens cum usuris utique exegissem illam?
24 І сказав присутнім: «Заберіть від нього міну й віддайте тому, хто має десять мін».
Et astantibus dixit: Auferte ab illo mnam, et date illi qui decem mnas habet.
25 Вони відповіли: «Господарю, він має десять мін!»
Et dixerunt ei: Domine, habet decem mnas.
26 Кажу вам, – сказав Він, – тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
Dico autem vobis, quia omni habenti dabitur, et abundabit: ab eo autem qui non habet, et quod habet auferetur ab eo.
27 А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте переді мною.
Verumtamen inimicos meos illos, qui noluerunt me regnare super se, adducite huc: et interficite ante me.
28 Сказавши це, Ісус пішов далі в Єрусалим.
Et his dictis, præcedebat ascendens Jerosolymam.
29 Коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що зветься Оливною, Він надіслав двох учнів
Et factum est, cum appropinquasset ad Bethphage et Bethaniam, ad montem qui vocatur Oliveti, misit duos discipulos suos,
30 та сказав: «Ідіть у село, яке перед вами, і як зайдете, то знайдете прив’язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його й приведіть.
dicens: Ite in castellum quod contra est: in quod introëuntes, invenietis pullum asinæ alligatum, cui nemo umquam hominum sedit: solvite illum, et adducite.
31 Якщо хтось спитає вас: „Чому ви відв’язуєте його?“, скажіть: „Господь потребує його“».
Et si quis vos interrogaverit: Quare solvitis? sic dicetis ei: Quia Dominus operam ejus desiderat.
32 Посланці пішли й знайшли все так, як Ісус сказав їм.
Abierunt autem qui missi erant: et invenerunt, sicut dixit illis, stantem pullum.
33 Коли вони відв’язували осля, господарі спитали їх: ―Чому відв’язуєте осля?
Solventibus autem illis pullum, dixerunt domini ejus ad illos: Quid solvitis pullum?
34 Вони відповіли: ―Господь потребує його!
At illi dixerunt: Quia Dominus eum necessarium habet.
35 І привели осля до Ісуса та, накинувши на нього свій одяг, посадили Ісуса.
Et duxerunt illum ad Jesum. Et jactantes vestimenta sua supra pullum, imposuerunt Jesum.
36 Коли Він їхав, [люди] стелили свій одяг по дорозі.
Eunte autem illo, substernebant vestimenta sua in via:
37 А коли Він наблизився до схилу Оливної гори, безліч учнів почали радісно та голосно прославляти Бога за всі чудеса, які вони бачили.
et cum appropinquaret jam ad descensum montis Oliveti, cœperunt omnes turbæ discipulorum gaudentes laudare Deum voce magna super omnibus, quas viderant, virtutibus,
38 Вони викрикували: «Благословенний Цар, Який іде в ім’я Господа!» «Мир на небі й слава на висоті!»
dicentes: Benedictus, qui venit rex in nomine Domini: pax in cælo, et gloria in excelsis.
39 Деякі фарисеї з натовпу казали Ісусові: ―Учителю, заборони Своїм учням!
Et quidam pharisæorum de turbis dixerunt ad illum: Magister, increpa discipulos tuos.
40 Але Він відповів: ―Кажу вам: якщо вони замовкнуть, кричатиме каміння!
Quibus ipse ait: Dico vobis, quia si hi tacuerint, lapides clamabunt.
41 Коли вони наблизились до Єрусалима й побачили місто, Ісус заплакав над ним.
Et ut appropinquavit, videns civitatem flevit super illam, dicens:
42 Він сказав: «Коли б зрозуміло ти сьогодні, що могло принести тобі мир! Але тепер це приховано від очей твоїх!
Quia si cognovisses et tu, et quidem in hac die tua, quæ ad pacem tibi: nunc autem abscondita sunt ab oculis tuis.
43 Прийдуть дні, коли вороги твої оточать тебе валом, обляжуть та стиснуть тебе звідусюди!
Quia venient dies in te: et circumdabunt te inimici tui vallo, et circumdabunt te: et coangustabunt te undique:
44 Вони знищать тебе та вб’ють твоїх дітей, не залишать каменя на камені в тобі, бо ти не впізнало часу твоїх відвідин».
et ad terram prosternent te, et filios tuos, qui in te sunt, et non relinquent in te lapidem super lapidem: eo quod non cognoveris tempus visitationis tuæ.
45 Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував [там].
Et ingressus in templum, cœpit ejicere vendentes in illo, et ementes,
46 Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде Домом Молитви“, а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»
dicens illis: Scriptum est: Quia domus mea domus orationis est: vos autem fecistis illam speluncam latronum.
47 Ісус навчав у Храмі щодня. А первосвященники, книжники та старійшини народу шукали нагоди вбити Його.
Et erat docens quotidie in templo. Principes autem sacerdotum, et scribæ, et princeps plebis quærebant illum perdere:
48 Однак не знали, як це зробити, бо весь народ тримався біля Нього, слухаючи Його уважно.
et non inveniebant quid facerent illi. Omnis enim populus suspensus erat, audiens illum.
