Від Луки 18
1 Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
He also spoke a parable to them that they must always pray and not give up,
2 Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
saying, “There was a judge in a certain city who didn’t fear God and didn’t respect man.
3 У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
A widow was in that city, and she often came to him, saying, ‘Defend me from my adversary!’
4 Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
He wouldn’t for a while; but afterward he said to himself, ‘Though I neither fear God nor respect man,
5 але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
yet because this widow bothers me, I will defend her, or else she will wear me out by her continual coming.’”
6 І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
The Lord said, “Listen to what the unrighteous judge says.
7 Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
Won’t God avenge his chosen ones who are crying out to him day and night, and yet he exercises patience with them?
8 Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
I tell you that he will avenge them quickly. Nevertheless, when the Son of Man comes, will he find faith on the earth?”
9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
He also spoke this parable to certain people who were convinced of their own righteousness, and who despised all others:
10 ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
“Two men went up into the temple to pray; one was a Pharisee, and the other was a tax collector.
11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
The Pharisee stood and prayed by himself like this: ‘God, I thank you that I am not like the rest of men: extortionists, unrighteous, adulterers, or even like this tax collector.
12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
I fast twice a week. I give tithes of all that I get.’
13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
But the tax collector, standing far away, wouldn’t even lift up his eyes to heaven, but beat his chest, saying, ‘God, be merciful to me, a sinner!’
14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
I tell you, this man went down to his house justified rather than the other; for everyone who exalts himself will be humbled, but he who humbles himself will be exalted.”
15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
They were also bringing their babies to him, that he might touch them. But when the disciples saw it, they rebuked them.
16 Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
Yeshua summoned them, saying, “Allow the little children to come to me, and don’t hinder them, for God’s Kingdom belongs to such as these.
17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
Most certainly, I tell you, whoever doesn’t receive God’s Kingdom like a little child, he will in no way enter into it.”
18 Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
A certain ruler asked him, saying, “Good Rabbi, what shall I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
19 Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
Yeshua asked him, “Why do you call me good? No one is good, except one: God.
20 Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
You know the commandments: ‘Don’t commit adultery,’ ‘Don’t murder,’ ‘Don’t steal,’ ‘Don’t give false testimony,’ ‘Honour your father and your mother.’”
21 Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
He said, “I have observed all these things from my youth up.”
22 Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
When Yeshua heard these things, he said to him, “You still lack one thing. Sell all that you have and distribute it to the poor. Then you will have treasure in heaven; then come, follow me.”
23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
But when he heard these things, he became very sad, for he was very rich.
24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
Yeshua, seeing that he became very sad, said, “How hard it is for those who have riches to enter into God’s Kingdom!
25 Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
For it is easier for a camel to enter in through a needle’s eye than for a rich man to enter into God’s Kingdom.”
26 Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
Those who heard it said, “Then who can be saved?”
27 [Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
But he said, “The things which are impossible with men are possible with God.”
28 Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
Peter said, “Look, we have left everything and followed you.”
29 Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
He said to them, “Most certainly I tell you, there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for God’s Kingdom’s sake,
31 [Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
He took the twelve aside and said to them, “Behold, we are going up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets concerning the Son of Man will be completed.
32 Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
For he will be delivered up to the Gentiles, will be mocked, treated shamefully, and spit on.
33 Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
They will scourge and kill him. On the third day, he will rise again.”
34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
They understood none of these things. This saying was hidden from them, and they didn’t understand the things that were said.
35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
As he came near Jericho, a certain blind man sat by the road, begging.
36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
Hearing a multitude going by, he asked what this meant.
37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
They told him that Yeshua of Nazareth was passing by.
38 Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
He cried out, “Yeshua, you son of David, have mercy on me!”
39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
Those who led the way rebuked him, that he should be quiet; but he cried out all the more, “You son of David, have mercy on me!”
40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
Standing still, Yeshua commanded him to be brought to him. When he had come near, he asked him,
41 ―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
“What do you want me to do?” He said, “Lord, that I may see again.”
42 Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
Yeshua said to him, “Receive your sight. Your faith has healed you.”
43 І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
Immediately he received his sight and followed him, glorifying God. All the people, when they saw it, praised God.
