Від Луки 17

1 Потім [Ісус] промовив до своїх учнів: ―Неможливо, щоб спокуси не приходили, але горе тому, через кого приходить [спокуса].

A uèenicima reèe: nije moguæe da ne doðu sablazni; ali teško onome s koga dolaze;

2 Для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих.

Bolje bi mu bilo da mu se vodenièni kamen objesi o vratu, i da ga bace u more, nego da sablazni jednoga od ovijeh malijeh.

3 Зважайте на себе! Якщо твій брат согрішить проти тебе, докори йому; а коли він покається, прости його.

Èuvajte se. Ako ti sagriješi brat tvoj, nakaraj ga; pa ako se pokaje, oprosti mu.

4 І якщо він согрішить сім разів на день і сім разів прийде й скаже: «Я каюсь», – прости його.

I ako ti sedam puta na dan sagriješi, i sedam puta na dan doðe k tebi i reèe: kajem se, oprosti mu.

5 Апостоли сказали Господеві: ―Додай нам віри!

I rekoše apostoli Gospodu: dometni nam vjere.

6 Господь відповів: ―Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б цій шовковиці: «Вирвись із корінням і пересадись у море!», – і вона послухала б вас.

A Gospod reèe: kad biste imali vjere koliko zrno gorušièno, i rekli biste ovome dubu: išèupaj se i usadi se u more, i poslušao bi vas.

7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе овець, скаже йому, коли він повернеться з поля: «Іди мерщій та сідай до столу?»

Koji pak od vas kad ima slugu koji ore ili èuva stoku pa kad doðe iz polja, reèe mu: hodi brzo i sjedi za trpezu?

8 А чи не скаже йому радше: «Приготуй мені вечерю та, підперезавшись, прислуговуй мені, поки я буду їсти та пити, а потім їж і пий сам?»

Nego ne kaže li mu: ugotovi mi da veèeram, i zapregni se te mi služi dok jedem i pijem, pa onda i ti jedi i pij?

9 Чи дякує хазяїн рабу за те, що той виконав наказ?

Eda li æe on zahvaliti sluzi tome kad svrši što mu se zapovjedi? Ne vjerujem.

10 Так само й ви, коли зробите все, що вам було доручено, кажіть: «Ми раби недостойні, котрі зробили тільки те, що повинні були зробити».

Tako i vi kad svršite sve što vam je zapovjeðeno, govorite: mi smo zaludne sluge, jer uèinismo što smo bili dužni èiniti.

11 Ідучи до Єрусалима, [Ісус] проходив між Самарією та Галілеєю.

I kad iðaše u Jerusalim, on prolažaše izmeðu Samarije i Galileje.

12 І коли Він входив в одне село, зустріли Його десятеро прокажених. Вони зупинилися неподалік

I kad ulažaše u jedno selo sretoše ga deset gubavijeh ljudi, koji staše izdaleka,

13 та голосно прокричали: ―Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!

I podigoše glas govoreæi: Isuse uèitelju! pomiluj nas.

14 Побачивши їх, Він сказав: ―Ідіть та покажіться священникам! І, коли вони йшли, очистилися.

I vidjevši ih reèe im: idite i pokažite se sveštenicima. I oni iduæi oèistiše se.

15 Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи Бога.

A jedan od njih vidjevši da se iscijeli povrati se hvaleæi Boga iza glasa,

16 І припав лицем до ніг [Ісуса], дякуючи Йому. Він був самарянином.

I pade nièice pred noge njegove, i zahvali mu. I to bješe Samarjanin.

17 Ісус промовив: ―Хіба не десять очистилося? Де ж дев’ять?

A Isus odgovarajuæi reèe: ne iscijeliše li se desetorica? Gdje su dakle devetorica?

18 Невже жоден із них, окрім цього чужинця, не повернувся віддати славу Богові?

Kako se meðu njima koji ne naðe da se vrati da zahvali Bogu, nego sam ovaj tuðin?

19 Потім сказав йому: ―Встань та йди, твоя віра спасла тебе!

I reèe mu: ustani, idi; vjera tvoja pomože ti.

20 Фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже. [Ісус] відповів: ―Царство Боже прийде непомітно.

A kad ga upitaše fariseji: kad æe doæi carstvo Božije? odgovarajuæi reèe im: carstvo Božije neæe doæi da se vidi;

21 Ніхто не зможе сказати: «Ось воно тут!» або: «Воно там!», бо Царство Боже серед вас.

Niti æe se kazati: evo ga ovdje ili ondje; jer gle, carstvo je Božije unutra u vama.

22 Потім Він промовив до учнів: ―Прийдуть дні, коли забажаєте побачити бодай один день Сина Людського, але не побачите.

A uèenicima reèe: doæi æe vrijeme kad æete zaželjeti da vidite jedan dan sina èovjeèijega, i neæete vidjeti.

23 Скажуть вам: «Ось Він там!» або: «Ось Він тут!» – не ходіть і не біжіть за ними!

I reæi æe vam: evo ovdje je, ili: eno ondje; ali ne izlazite, niti tražite.

24 Бо як блискавка, блиснувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій.

Jer kako što munja sine s neba, i zasvijetli se preko svega što je pod nebom, tako æe biti i sin èovjeèij u svoj dan.

25 Але перше Йому треба багато страждати та бути відкинутим цим поколінням.

Ali mu najprije treba mnogo postradati, i okrivljenu biti od roda ovoga.

26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського:

I kako je bilo u vrijeme Nojevo onako æe biti u dane sina èovjeèijega:

27 [люди] їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх.

Jeðahu, pijahu, ženjahu se, udavahu se do onoga dana kad Noje uðe u kovèeg, i doðe potop i pogubi sve.

28 Так само, як було й за днів Лота: [люди] їли, пили, продавали, купували, садили, будували;

Tako kao što bi u dane Lotove: jeðahu, pijahu, kupovahu, prodavahu, saðahu, zidahu;

29 але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба випав дощ вогню й сірки та знищив їх.

A u dan kad iziðe Lot iz Sodoma, udari oganj i sumpor iz neba i pogubi sve.

30 Так буде й того дня, коли Син Людський з’явиться.

Tako æe biti i u onaj dan kad æe se javiti sin èovjeèij.

31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить за ними; і хто буде в полі, також нехай не вертається назад.

U onaj dan koji se desi na krovu a pokuæstvo njegovo u kuæi, neka ne silazi da ga uzme; i koji se desi u polju, tako neka se ne vraæa natrag.

32 Пам’ятайте про дружину Лота.

Opominjite se žene Lotove.

33 Хто намагатиметься спасти своє життя, той загубить його; а хто втратить життя, той його збереже.

Koji poðe da saèuva dušu svoju, izgubiæe je; a koji je izgubi, oživljeæe je.

34 Кажу вам, що тієї ночі будуть двоє на одному ліжку: одного буде взято, а другого залишено.

Kažem vam: u onu noæ biæe dva na jednome odru, jedan æe se uzeti a drugi æe se ostaviti;

35 Дві жінки будуть молоти разом: одну буде взято, а другу залишено.

Dvije æe mljeti zajedno, jedna æe se uzeti a druga æe se ostaviti;

36 Двоє чоловіків будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать.

Dva æe biti na njivi, jedan æe se uzeti a drugi æe se ostaviti.

37 Вони запитали: ―Де, Господи? Ісус відповів: ―Де буде тіло, там зберуться й орли.

I odgovarajuæi rekoše mu: gdje, Gospode? A on im reèe: gdje je strvina onamo æe se i orlovi skupiti.