Від Луки 17

1 Потім [Ісус] промовив до своїх учнів: ―Неможливо, щоб спокуси не приходили, але горе тому, через кого приходить [спокуса].

Un Viņš uz tiem mācekļiem sacīja: “Bez tā tas nebūs, ka apgrēcības nenāk, bet vai tam, caur ko tās nāk.

2 Для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих.

Tam būtu labāki, ka tam dzirnu akmeni piekārtu pie kakla, un to iemestu jūrā, nekā tas vienu no šiem mazajiem apgrēcinātu.

3 Зважайте на себе! Якщо твій брат согрішить проти тебе, докори йому; а коли він покається, прости його.

Sargājaties paši! Bet ja tavs brālis grēko pret tevi, tad pamāci to; un ja tas atgriežas, tad piedod tam.

4 І якщо він согрішить сім разів на день і сім разів прийде й скаже: «Я каюсь», – прости його.

Un ja tas ikdienas septiņ reiz grēko pret tevi un ikdienas septiņ reiz griezīsies pie tevis sacīdams: tas man ir žēl; tad tev būs viņam piedot.”

5 Апостоли сказали Господеві: ―Додай нам віри!

Un tie apustuļi uz To Kungu sacīja: “Vairo mums ticību.”

6 Господь відповів: ―Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б цій шовковиці: «Вирвись із корінням і пересадись у море!», – і вона послухала б вас.

Bet Tas Kungs sacīja: “Ja jums ticība būtu kā sinepju graudiņš, tad jūs varētu sacīt uz šo vīģes koku: izraujies ar saknēm un dēsties jūrā; un tas jums paklausītu.

7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе овець, скаже йому, коли він повернеться з поля: «Іди мерщій та сідай до столу?»

Un ja kādam jūsu starpā ir kalps, kas viņam ar un gana, vai viņš tam, kad tas no lauka nāk, sacīs: nāc tūdaļ un apsēdies?

8 А чи не скаже йому радше: «Приготуй мені вечерю та, підперезавшись, прислуговуй мені, поки я буду їсти та пити, а потім їж і пий сам?»

Vai viņš tam nesacīs tā: sataisi man, ko es šo vakaru ēdīšu, apjozies un kalpo man, kamēr es ēdu un dzeru, un pēc tam arī tu ēdīsi un dzersi?

9 Чи дякує хазяїн рабу за те, що той виконав наказ?

Vai viņš tam kalpam pateiksies, ka tas ir darījis, kas tam bija pavēlēts? Nedomāju.

10 Так само й ви, коли зробите все, що вам було доручено, кажіть: «Ми раби недостойні, котрі зробили тільки те, що повинні були зробити».

Tā arī jūs, kad jūs visu esat darījuši, kas jums pavēlēts, tad sakāt: mēs esam nelietīgi kalpi, jo kas mums pienācās darīt, to esam darījuši.”

11 Ідучи до Єрусалима, [Ісус] проходив між Самарією та Галілеєю.

Un notikās, ka iedams uz Jeruzālemi Viņš staigāja vidū caur Samariju un Galileju.

12 І коли Він входив в одне село, зустріли Його десятеро прокажених. Вони зупинилися неподалік

Un kad Viņš kādā pilsētiņā nāca, tad Viņam desmit spitālīgi vīri sastapās, tie stāvēja no tālienes,

13 та голосно прокричали: ―Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!

Paceldami savu balsi, un sacīja: “Jēzu, mīļais Kungs, apžēlojies par mums!”

14 Побачивши їх, Він сказав: ―Ідіть та покажіться священникам! І, коли вони йшли, очистилися.

Un tos redzējis, Viņš uz tiem sacīja: “Ejat un rādieties tiem priesteriem.” Un notikās, ka tie aizejot tapa šķīsti.

15 Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи Бога.

Bet viens no tiem, redzēdams, ka viņš tapis šķīsts, griezās atpakaļ un teica Dievu ar skaņu balsi,

16 І припав лицем до ніг [Ісуса], дякуючи Йому. Він був самарянином.

Un krita uz savu vaigu pie Viņa kājām un Viņam pateicās; un tas bija viens Samarietis.

17 Ісус промовив: ―Хіба не десять очистилося? Де ж дев’ять?

Un Jēzus atbildēja un sacīja: “Vai desmit nav tapuši šķīsti? Bet kur tad tie deviņi?

18 Невже жоден із них, окрім цього чужинця, не повернувся віддати славу Богові?

Vai tad cits neviens nav atradies, kas atpakaļ būtu griezies un Dievam godu devis, kā vien šis svešinieks?”

19 Потім сказав йому: ―Встань та йди, твоя віра спасла тебе!

Un Viņš uz to sacīja: “Celies un ej, tava ticība tev ir palīdzējusi.”

20 Фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже. [Ісус] відповів: ―Царство Боже прийде непомітно.

Un vaicāts no tiem farizejiem, kad Dieva valstība nāks, Viņš tiem atbildēja un sacīja: “Dieva valstība nenāk ārīgi nomanama.

21 Ніхто не зможе сказати: «Ось воно тут!» або: «Воно там!», бо Царство Боже серед вас.

Un arī nesacīs: redzi, še, vai: redzi, tur; jo redzi, Dieva valstība ir iekš jums.”

22 Потім Він промовив до учнів: ―Прийдуть дні, коли забажаєте побачити бодай один день Сина Людського, але не побачите.

Un Viņš sacīja uz tiem mācekļiem: “Nāks dienas, kad jūs vēlēsities vienu no Tā Cilvēka Dēla dienām redzēt, un neredzēsiet.

23 Скажуть вам: «Ось Він там!» або: «Ось Він тут!» – не ходіть і не біжіть за ними!

Un tie uz jums sacīs: redzi, še! Vai redzi, tur! Bet nenoejat, nedz dzenaties tam pakaļ.

24 Бо як блискавка, блиснувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій.

Jo itin kā zibens, kas zibinādams spīd no viena debess gala līdz otram debess galam, tā arīdzan būs Tas Cilvēka Dēls Savā dienā.

25 Але перше Йому треба багато страждати та бути відкинутим цим поколінням.

Bet papriekš Viņam būs daudz ciest un tapt atmestam no šīs cilts.

26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського:

Un itin kā bija Noas dienās, tā arīdzan būs Tā Cilvēka Dēla dienās.

27 [люди] їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх.

Tie ēda, dzēra, precēja un tapa precēti līdz tai dienai, kur Noā šķirstā iegāja, un grēku plūdi nāca un visus noslīcināja.

28 Так само, як було й за днів Лота: [люди] їли, пили, продавали, купували, садили, будували;

Un tā kā notikās Lata dienās: tie ēda, dzēra, pirka, pārdeva, dēstīja, uztaisīja ēkas;

29 але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба випав дощ вогню й сірки та знищив їх.

Bet tai dienā, kad Lats izgāja no Sodomas, tad uguns un sērs lija no debess un visus nomaitāja.

30 Так буде й того дня, коли Син Людський з’явиться.

It tāpat būs tai dienā, kur Tas Cilvēka Dēls parādīsies.

31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить за ними; і хто буде в полі, також нехай не вертається назад.

Tanī dienā, kas būs uz jumta un viņa rīki namā, tas lai nekāpj zemē, tos paņemt; un tāpat, kas ir uz lauka, lai negriežās atpakaļ.

32 Пам’ятайте про дружину Лота.

Pieminiet Lata sievu.

33 Хто намагатиметься спасти своє життя, той загубить його; а хто втратить життя, той його збереже.

Ja kas meklēs savu dzīvību paturēt, tas to zaudēs, un ja kas to zaudēs, tas to paturēs dzīvu.

34 Кажу вам, що тієї ночі будуть двоє на одному ліжку: одного буде взято, а другого залишено.

Es jums saku: tanī naktī divi būs vienā gultā, viens taps pieņemts un otrs atstāts.

35 Дві жінки будуть молоти разом: одну буде взято, а другу залишено.

Divas kopā mals, - viena taps pieņemta un otra atstāta.

36 Двоє чоловіків будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать.

Divi būs laukā, viens taps pieņemts un otrs atstāts.”

37 Вони запитали: ―Де, Господи? Ісус відповів: ―Де буде тіло, там зберуться й орли.

Un tie atbildēja un uz Viņu sacīja: “Kurā vietā, Kungs?” Bet Viņš uz tiem sacīja: “Kur ir maita, tur sakrāsies ērgļi.”