Від Луки 14
1 Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним.
Et factum est cum intraret Iesus in domum cuiusdam principis Pharisæorum Sabbato manducare panem, et ipsi observabant eum.
2 І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.
Et ecce homo quidam hydropicus erat ante illum.
3 Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв: ―Чи дозволено зцілювати в Суботу?
Et respondens Iesus dixit ad legis peritos, et Pharisæos, dicens: Si licet Sabbato curare?
4 Але вони мовчали. Тоді [Ісус], доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.
At illi tacuerunt. Ipse vero apprehensum sanavit eum, ac dimisit.
5 До них же промовив: ―Якщо в когось із вас син або віл впаде в колодязь, хіба ви не витягнете його навіть у день Суботній?
Et respondens ad illos dixit: Cuius vestrum asinus, aut bos in puteum cadet, et non continuo extrahet illum die Sabbati?
6 Вони не змогли Йому нічого на це відповісти.
Et non poterant ad hæc respondere illi.
7 Помітивши, як запрошені обирають собі перші місця, Ісус розповів їм притчу:
Dicebat autem et ad invitatos parabolam, intendens quomodo primos accubitus eligerent, dicens ad illos:
8 «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе.
Cum invitatus fueris ad nuptias, non discumbas in primo loco, ne forte honoratior te sit invitatus ab illo,
9 Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце.
et veniens is, qui te et illum vocavit, dicat tibi: Da huic locum: et tunc incipias cum rubore novissimum locum tenere.
10 Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними.
Sed cum vocatus fueris, vade, recumbe in novissimo loco: ut, cum venerit qui te invitavit, dicat tibi: Amice, ascende superius. Tunc erit tibi gloria coram simul discumbentibus:
11 Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».
quia omnis, qui se exaltat, humiliabitur: et qui se humiliat, exaltabitur.
12 Потім промовив до того, хто запросив Його: «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати.
Dicebat autem et ei, qui invitaverat: Cum facis prandium, aut cœnam, noli vocare amicos tuos, neque fratres tuos, neque cognatos, neque vicinos divites: ne forte te et ipsi reinvitent, et fiat tibi retributio.
13 Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих.
Sed cum facis convivium, voca pauperes, debiles, claudos, et cæcos:
14 І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».
et beatus eris, quia non habent retribuere tibi: retribuetur enim tibi in resurrectione iustorum.
15 Почувши це, один із тих, що обідав разом із Ним, промовив: ―Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому.
Hæc cum audisset quidam de simul discumbentibus, dixit illi: Beatus, qui manducabit panem in regno Dei.
16 Ісус у відповідь сказав: ―Один чоловік приготував велику вечерю й запросив багатьох.
At ipse dixit ei: Homo quidam fecit cœnam magnam, et vocavit multos.
17 Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове».
Et misit servum suum hora cœnæ dicere invitatis ut venirent, quia iam parata sunt omnia.
18 Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»
Et cœperunt simul omnes excusare. Primus dixit ei: Villam emi, et necesse habeo exire, et videre illam: rogo te habe me excusatum.
19 Другий сказав: «Я придбав п’ять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»
Et alter dixit: Iuga boum emi quinque, et eo probare illa: rogo te habe me excusatum.
20 Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»
Et alius dixit: Uxorem duxi, et ideo non possum venire.
21 Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».
Et reversus servus nunciavit hæc domino suo. Tunc iratus paterfamilias, dixit servo suo: Exi cito in plateas, et vicos civitatis: et pauperes, ac debiles, et cæcos, et claudos introduc huc.
22 І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».
Et ait servus: domine, factum est ut imperasti, et adhuc locus est.
23 Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився.
Et ait dominus servo: Exi in vias, et sepes: et compelle intrare, ut impleatur domus mea.
24 Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».
Dico autem vobis quod nemo virorum illorum, qui vocati sunt, gustabit cœnam meam.
25 Разом з Ісусом ішло багато людей, та Він, обернувшись, промовив до них:
Ibant autem turbæ multæ cum eo: et conversus dixit ad illos:
26 «Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем.
Si quis venit ad me, et non odit patrem suum, et matrem, et uxorem, et filios, et fratres, et sorores, adhuc autem et animam suam, non potest meus esse discipulus.
27 Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.
Et qui non baiulat crucem suam, et venit post me, non potest meus esse discipulus.
28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити.
Quis enim ex vobis volens turrim ædificare, non prius sedens computat sumptus, qui necessarii sunt, si habeat ad perficiendum,
29 Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
ne, posteaquam posuerit fundamentum, et non potuerit perficere, omnes, qui vident, incipiant illudere ei,
30 кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“
dicentes: Quia hic homo cœpit ædificare, et non potuit consummare?
31 Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
Aut quis rex iturus committere bellum adversus alium regem, non sedens prius cogitat, si possit cum decem millibus occurrere ei, qui cum viginti millibus venit ad se?
32 Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир.
Alioquin adhuc illo longe agente, legationem mittens rogat ea, quæ pacis sunt.
33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.
Sic ergo omnis ex vobis, qui non renunciat omnibus, quæ possidet, non potest meus esse discipulus.
34 Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак?
Bonum est sal. Si autem sal evanuerit, in quo condietur?
35 Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
Neque in terram, neque in sterquilinium utile est, sed foras mittetur. Qui habet aures audiendi, audiat.
