Від Луки 14
1 Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним.
And it came to pass, on his going into the house of a certain one of the chiefs of the Pharisees, on a sabbath, to eat bread, that they were watching him,
2 І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.
and lo, there was a certain dropsical man before him;
3 Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв: ―Чи дозволено зцілювати в Суботу?
and Jesus answering spake to the lawyers and Pharisees, saying, 'Is it lawful on the sabbath-day to heal?'
4 Але вони мовчали. Тоді [Ісус], доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.
and they were silent, and having taken hold of [him], he healed him, and let [him] go;
5 До них же промовив: ―Якщо в когось із вас син або віл впаде в колодязь, хіба ви не витягнете його навіть у день Суботній?
and answering them he said, 'Of which of you shall an ass or ox fall into a pit, and he will not immediately draw it up on the sabbath-day?'
6 Вони не змогли Йому нічого на це відповісти.
and they were not able to answer him again unto these things.
7 Помітивши, як запрошені обирають собі перші місця, Ісус розповів їм притчу:
And he spake a simile unto those called, marking how they were choosing out the first couches, saying unto them,
8 «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе.
'When thou mayest be called by any one to marriage-feasts, thou mayest not recline on the first couch, lest a more honourable than thou may have been called by him,
9 Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце.
and he who did call thee and him having come shall say to thee, Give to this one place, and then thou mayest begin with shame to occupy the last place.
10 Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними.
'But, when thou mayest be called, having gone on, recline in the last place, that when he who called thee may come, he may say to thee, Friend, come up higher; then thou shalt have glory before those reclining with thee;
11 Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».
because every one who is exalting himself shall be humbled, and he who is humbling himself shall be exalted.'
12 Потім промовив до того, хто запросив Його: «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати.
And he said also to him who did call him, 'When thou mayest make a dinner or a supper, be not calling thy friends, nor thy brethren, nor thy kindred, nor rich neighbours, lest they may also call thee again, and a recompense may come to thee;
13 Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих.
but when thou mayest make a feast, be calling poor, maimed, lame, blind,
14 І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».
and happy thou shalt be, because they have not to recompense thee, for it shall be recompensed to thee in the rising again of the righteous.'
15 Почувши це, один із тих, що обідав разом із Ним, промовив: ―Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому.
And one of those reclining with him, having heard these things, said to him, 'Happy [is] he who shall eat bread in the reign of God;'
16 Ісус у відповідь сказав: ―Один чоловік приготував велику вечерю й запросив багатьох.
and he said to him, 'A certain man made a great supper, and called many,
17 Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове».
and he sent his servant at the hour of the supper to say to those having been called, Be coming, because now are all things ready.
18 Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»
'And they began with one consent all to excuse themselves: The first said to him, A field I bought, and I have need to go forth and see it; I beg of thee, have me excused.
19 Другий сказав: «Я придбав п’ять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»
'And another said, Five yoke of oxen I bought, and I go on to prove them; I beg of thee, have me excused:
20 Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»
and another said, A wife I married, and because of this I am not able to come.
21 Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».
'And that servant having come, told to his lord these things, then the master of the house, having been angry, said to his servant, Go forth quickly to the broad places and lanes of the city, and the poor, and maimed, and lame, and blind, bring in hither.
22 І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».
'And the servant said, Sir, it hath been done as thou didst command, and still there is room.
23 Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився.
'And the lord said unto the servant, Go forth to the ways and hedges, and constrain to come in, that my house may be filled;
24 Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».
for I say to you, that none of those men who have been called shall taste of my supper.'
25 Разом з Ісусом ішло багато людей, та Він, обернувшись, промовив до них:
And there were going on with him great multitudes, and having turned, he said unto them,
26 «Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем.
'If any one doth come unto me, and doth not hate his own father, and mother, and wife, and children, and brothers, and sisters, and yet even his own life, he is not able to be my disciple;
27 Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.
and whoever doth not bear his cross, and come after me, is not able to be my disciple.
28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити.
'For who of you, willing to build a tower, doth not first, having sat down, count the expence, whether he have the things for completing?
29 Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
lest that he having laid a foundation, and not being able to finish, all who are beholding may begin to mock him,
30 кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“
saying — This man began to build, and was not able to finish.
31 Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
'Or what king going on to engage with another king in war, doth not, having sat down, first consult if he be able with ten thousand to meet him who with twenty thousand is coming against him?
32 Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир.
and if not so — he being yet a long way off — having sent an embassy, he doth ask the things for peace.
33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.
'So, then, every one of you who doth not take leave of all that he himself hath, is not able to be my disciple.
34 Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак?
'The salt [is] good, but if the salt doth become tasteless, with what shall it be seasoned?
35 Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
neither for land nor for manure is it fit — they cast it without. He who is having ears to hear — let him hear.'
