Від Луки 1
1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 Коли настав час, Єлизавета народила сина.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
