Від Луки 1
1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
To his Excellency, Theophilus. Many attempts have been already made to draw up an account of those events which have reached their conclusion among us,
2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
just as they were reported to us by those who from the beginning were eye-witnesses, and afterward became bearers of the message.
3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
And, therefore, I also, since I have investigated all these events with great care from their very beginning, have resolved to write a connected history of them for you,
4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
in order that you may be able to satisfy yourself of the accuracy of the story which you have heard from the lips of others.
5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
In the reign of Herod, king of Judea, there was a priest named Zechariah, who belonged to the division called after Abijah. His wife, whose name was Elizabeth, was also a descendant of Aaron.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
They were both righteous people, who lived blameless lives, guiding their steps by all the commandments and ordinances of the Lord.
7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
But they had no child, Elizabeth being barren; and both of them were advanced in years.
8 Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
One day, when Zechariah was officiating as priest before God, during the turn of his division,
9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
it fell to him by lot, in accordance with the practice among the priests, to go into the Temple of the Lord and burn incense;
10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
and, as it was the Hour of Incense, the people were all praying outside.
11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
And an angel of the Lord appeared to him, standing on the right of the Altar of Incense.
12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
Zechariah was startled at the sight and was awe-struck.
13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
But the angel said to him, “Do not be afraid, Zechariah; your prayer has been heard, and your wife Elizabeth will bear you a son, whom you will call by the name John.
14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
He will be to you a joy and a delight; and many will rejoice over his birth.
15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
For he will be great in the sight of the Lord; he will not drink any wine or strong drink, and he will be filled with the Holy Spirit from the very hour of his birth,
16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
and will reconcile many of the Israelites to the Lord their God.
17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
He will go before him in the spirit and with the power of Elijah, to reconcile fathers to their children and the disobedient to the wisdom of the righteous, and so make ready for the Lord a people prepared for him.”
18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
“How can I be sure of this?” Zechariah asked the angel. “For I am an old man and my wife is advanced in years.”
19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
“I am Gabriel,” the angel answered, “who stand in the presence of God, and I have been sent to speak to you and to bring you this good news.
20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
And now you will be silent and unable to speak until the day when this takes place, because you did not believe what I said, though my words will be fulfilled in due course.”
21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
Meanwhile the people were watching for Zechariah, wondering at his remaining so long in the Temple.
22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
When he came out, he was unable to speak to them, and they perceived that he had seen a vision there. But Zechariah kept making signs to them, and remained dumb.
23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
And, as soon as his term of service was finished, he returned home.
24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
After this his wife, Elizabeth, became pregnant and lived in seclusion for five months.
25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
“The Lord has done this for me,” she said, “he has shown me kindness and taken away the public disgrace of childlessness under which I have been living.”
26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
Six months later the angel Gabriel was sent from God to a town in Galilee called Nazareth,
27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
to a maiden there who was engaged to a man named Joseph, a descendant of David. Her name was Mary.
28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
Gabriel came into her presence and greeted her, saying, “You have been shown great favor – the Lord is with you.”
29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
Mary was much disturbed at his words, and was wondering to herself what such a greeting could mean,
30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
when the angel spoke again, “Do not be afraid, Mary, for you have found favor with God.
31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
And now, you will conceive and give birth to a son, and you will give him the name Jesus.
32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
The child will be great and will be called ‘Son of the Most High,’ and the Lord God will give him the throne of his ancestor David,
and he will reign over the descendants of Jacob for ever; And to his kingdom there will be no end.” (aiōn g165)
34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
“How can this be?” Mary asked the angel. “For I have no husband.”
35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
“The Holy Spirit will descend on you,” answered the angel, “and the Power of the Most High will overshadow you; and therefore the child will be called ‘holy,’ and ‘Son of God.’
36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
And Elizabeth, your cousin, is herself also expecting a son in her old age; and it is now the sixth month with her, though she is called barren;
37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
for no promise from God will fail to be fulfilled.”
38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
“I am the servant of the Lord,” exclaimed Mary. “Let it be with me as you have said.” Then the angel left her.
39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
Soon after this Mary set out, and made her way quickly into the hill-country, to a town in Judah;
40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
and there she went into Zechariah’s house and greeted Elizabeth.
41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
When Elizabeth heard Mary’s greeting, the child moved within her, and Elizabeth herself was filled with the Holy Spirit,
42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
and cried aloud, “Blessed are you among women, and blessed is your unborn child!
43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
But how have I this honor, that the mother of my Lord should come to me?
44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
For, as soon as your greeting reached my ears, the child moved within me with delight!
45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
Happy indeed is she who believed that the promise which she received from the Lord would be fulfilled.”
46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
And Mary said: “My soul exalts the Lord,
47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
and my spirit delights in God my Savior,
48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
for he has looked with favor on his humble servant girl. From now on all generations will call me blessed!
49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
“For the Almighty has done great things for me, and holy is his name.
50 Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
He has mercy on those who revere him in every generation.
51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
“Mighty are the deeds of his arm! He has scattered the self-satisfied proud,
52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
he has cast down the mighty from their thrones, and he uplifts the humble,
53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
he has filled the hungry with good things, and the rich he has sent away empty.
54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
“He has stretched out his hand to his servant Israel, ever mindful of his mercy,
as he promised to our ancestors, to Abraham and his descendants for ever.” (aiōn g165)
56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
Mary stayed with Elizabeth about three months, and then returned to her home.
57 Коли настав час, Єлизавета народила сина.
When Elizabeth’s time came, she gave birth to a son;
58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
and her neighbors and relatives, hearing of the great goodness of the Lord to her, came to share her joy.
59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
A week later they met to circumcise the child, and were about to call him Zechariah after his father,
60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
when his mother spoke up, “No, he is to be called John.”
61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
“You have no relation of that name!” they exclaimed;
62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
and they made signs to the child’s father, to find out what he wished the child to be called.
63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
Asking for a writing tablet, he wrote the words – ‘His name is John.’ Everyone was surprised
64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
and immediately Zechariah recovered his voice and the use of his tongue, and began to bless God.
65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
All their neighbors were awe-struck at this, and throughout the hill-country of Judea the whole story was much talked about.
66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
All who heard it kept it in mind, asking one another – “What can this child be destined to become?” For the Power of the Lord was with him.
67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
Then his father Zechariah was filled with the Holy Spirit, and, speaking under inspiration, said:
68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
“Blessed is the Lord, the God of Israel, who has visited his people and wrought their deliverance,
69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
and has raised up for us the strength of our salvation in the house of his servant David –
as he promised by the lips of his holy prophets of old – (aiōn g165)
71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
salvation from our enemies and from the hands of all who hate us,
72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
showing mercy to our ancestors, and mindful of his sacred covenant.
73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
This was the oath which he swore to our ancestor Abraham –
74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
that we should be rescued from the hands of our enemies,
75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
and should serve him without fear in holiness and righteousness, in his presence all our days.
76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
And you, child, will be called prophet of the Most High, for you will go before the Lord to make ready his way,
77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
to give his people the knowledge of salvation through the forgiveness of their sins,
78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
through the tender mercy of our God, whereby the dawn will break on us from heaven,
79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
to give light to those who live in darkness and the shadow of death, and guide our feet into the way of peace.”
80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
The child grew and became strong in spirit, and he lived in the wilds until the time came for his appearance before Israel.
