Дії 25

1 Через три дні після свого прибуття Фест вирушив із Кесарії до Єрусалима,

2 де первосвященники та керівники юдеїв виклали обвинувачення проти Павла. Вони благали Феста

3 проявити милість та викликати Павла до Єрусалима. Самі ж готували засідку, щоб у дорозі вбити його.

4 Але Фест відповів: «Павла стережуть у Кесарії, і я сам незабаром відправлюся туди.

5 Отже, нехай ваші керівники йдуть зі мною, і якщо в цій людині є щось погане, то нехай звинувачують її».

6 Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, [Фест] повернувся до Кесарії, наступного дня сів у суддівське крісло та наказав привести Павла.

7 Коли ж Павло прийшов, юдеї, які прибули з Єрусалима, зібралися навколо нього й почали звинувачувати його в численних злочинах, яких не могли довести.

8 Павло сказав у свій захист: ―Я нічим не согрішив ні проти юдейського Закону, ні проти Храму, ні проти Кесаря.

9 Але Фест, бажаючи догодити юдеям, спитав Павла: ―Чи згоден ти піти до Єрусалима, щоб я судив тебе там?

10 Павло ж сказав: ―Я стою перед судом Кесаря, де мені й належить прийняти суд. Я не зробив нічого поганого юдеям, як ти й сам це добре знаєш.

11 Якщо я зробив щось погане, варте смерті, я згоден померти. Але якщо немає нічого в тому, у чому мене звинувачують, ніхто не може видати мене їм. Я вимагаю суду Кесаря!

12 Тоді Фест, поговоривши зі своєю радою, відповів: ―Якщо ти вимагаєш суду Кесаря, до Кесаря й підеш!

13 Через декілька днів до Кесарії приїхав цар Агриппа та Вереніка, щоб привітати Феста.

14 Вони провели там декілька днів, і Фест розповів цареві про справу Павла: ―Є тут один чоловік, залишений Феліксом у в’язниці.

15 Коли я був у Єрусалимі, юдейські первосвященники та старійшини свідчили проти нього, вимагаючи його засудження.

16 Я ж відповів їм, що римляни не мають звичаю видавати людину, доки вона не зустрінеться віч-на-віч зі своїм обвинувачем і не отримає можливості захиститися від звинувачення.

17 Коли вони прийшли сюди, я відразу ж скликав суд та наказав привести цього чоловіка.

18 Обступивши його, обвинувачі не висунули жодної провини з тих, про які я підозрював;

19 натомість вони мали деякі суперечки щодо їхньої релігії й щодо якогось Ісуса, Котрий помер і про Якого Павло казав, що Він живий.

20 Я був розгублений, не знав, як розглянути цю справу, і спитав [Павла], чи він бажає піти до Єрусалима й там стати перед судом щодо цього.

21 Павло ж вимагав, щоб його залишили під вартою на розсуд Августа. Отже, я вирішив відіслати його до Кесаря.

22 Агриппа сказав Фестові: ―Я хотів би сам послухати [цього] чоловіка. Фест відповів: ―Завтра почуєш.

23 Наступного дня Агриппа та Вереніка прийшли з великою пишністю та увійшли до зали зустрічі разом із Трибунами та поважними людьми міста. За наказом Феста привели Павла.

24 Фест сказав: «Царю Агриппо й усі присутні тут із нами! Ви бачите людину, на яку мені скаржилося безліч юдеїв і в Єрусалимі, і тут, вигукуючи, що він не повинен більше жити.

25 Я ж зрозумів, що він не зробив нічого, вартого смерті; і оскільки він сам вимагав суду в Августа, я вирішив надіслати його [до Рима].

26 Але в мене немає нічого достеменного, про що я міг би написати володареві, тому я привів його до вас, і особливо до тебе, царю Агриппо, щоб після допиту я мав, що написати.

27 Бо мені здається нерозсудливим надсилати ув’язненого, не вказавши підстав для його звинувачення».