2 до коринтян 10
1 Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.
Au reste, moi Paul, je vous invite par la douceur et la clémence de Christ — oui, moi qui «ai l’air d'un lâche quand je suis au milieu de vous, mais qui suis hardi avec vous, quand je suis absent!»
2 Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.
je vous prie de ne pas m'obliger, quand je serai présent, d'oser avec l'assurance dont je compte m'armer contre certaines gens qui se figurent que nous marchons selon la chair.
3 Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.
Quoique nous marchions en la chair, nous ne combattons point selon la chair.
4 І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми
Les armes avec lesquelles nous combattons ne sont pas chamelles; elles sont puissantes, par la grâce de Dieu, pour renverser les forteresses:
5 та кожну зарозумілість, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.
nous renversons les raisonnements et tout boulevard élevé contre la connaissance de Dieu; nous faisons prisonnière toute intelligence, pour l'amener à l'obéissance de Christ;
6 І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.
et nous sommes tout prêt à sévir contre toute désobéissance, lorsque, de votre côté, l'obéissance sera complète.
7 Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.
Ah! vous regardez à «l'air!» — Si quelqu'un se persuade «qu'il est à Christ, » qu'il se mette bien dans l'esprit, à son tour, sans qu'on ait besoin de le lui dire, que s'il appartient à Christ, nous aussi, nous lui appartenons.
8 І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.
Si même je me faisais un peu plus gloire du pouvoir que le Seigneur m'a donné, à moi, pour votre édification, non pour votre destruction, je me garderais bien d'en rougir,
9 Хай вам не здається, що я хочу залякати вас [своїми] листами.
pour n'avoir pas l'air de chercher à vous intimider par mes lettres.
10 Адже [дехто] каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».
On dit en effet: «Ses lettres sont pleines d'autorité et de force, mais, quand on le voit, c'est un homme flasque, et sa parole n'impose pas.»
11 Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.
Que celui qui tient ce langage, se dise bien, que tel nous sommes en paroles dans nos lettres, étant absent, tel nous sommes en actions, quand nous sommes présents.
12 Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.
Nous n'avons pas la hardiesse de nous confondre ni de nous comparer avec certaines gens qui se recommandent eux-mêmes; mais, ces gens-là, en se mesurant à leur propre mesure, et en se comparant eux-mêmes à eux-mêmes, sont absurdes.
13 Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.
Pour nous, nous ne nous glorifions pas outre mesure; mais, sans passer la ligne que Dieu a assignée pour mesure à notre activité, nous nous glorifierons d'être parvenus jusqu’à vous.
14 Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.
Ce n'est point une prétention exorbitante de notre part, comme si nous n'étions pas parvenus jusqu’à vous, car c'est bien jusqu’à vous, que nous sommes arrivés les premiers avec l'évangile de Christ.
15 Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,
Nous ne nous glorifions point outre mesure, puisque nous ne nous glorifions pas des travaux d'autrui; et nous gardons l'espérance que, lorsque votre foi se sera développée,
16 щоби звіщати Добру Звістку поза вашими [околицями], а не хвалитися зробленим на чужому полі.
nous agrandirons considérablement notre champ d'action parmi vous, en suivant toujours notre ligne, de manière à porter l'évangile dans les pays qui sont au delà du vôtre, sans entrer dans la circonscription d'autrui pour nous glorifier de travaux déjà faits.
17 «А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі».
Toutefois, «que celui qui se glorifie, se glorifie dans le Seigneur; »
18 Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.
car ce n'est pas celui qui se recommande lui-même, qui est un homme éprouvé, c'est celui que le Seigneur recommande.
