2 до коринтян 10
1 Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.
Now I Paul myself beseech you by the meekness and gentleness of Christ, who in presence am base among you, but being absent am bold toward you:
2 Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.
But I beseech you, that I may not be bold when I am present with that confidence, with which I think to be bold against some, who think of us as if we walked according to the flesh.
3 Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.
For though we walk in the flesh, we do not war according to the flesh:
4 І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми
( For the weapons of our warfare are not carnal, but mighty through God to the pulling down of strong holds; )
5 та кожну зарозумілість, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.
Casting down imaginations, and every high thing that exalteth itself against the knowledge of God, and bringing into captivity every thought to the obedience of Christ;
6 І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.
And having in a readiness to punish all disobedience, when your obedience is fulfilled.
7 Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.
Do ye look on things after the outward appearance? If any man trusteth to himself that he is Christ’s, let him of himself think this again, that, as he is Christ’s, even so are we Christ’s.
8 І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.
For though I should boast somewhat more of our authority, which the Lord hath given us for edification, and not for your destruction, I should not be ashamed:
9 Хай вам не здається, що я хочу залякати вас [своїми] листами.
That I may not seem as if I would terrify you by letters.
10 Адже [дехто] каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».
For his letters, say they, are weighty and powerful; but his bodily presence is weak, and his speech contemptible.
11 Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.
Let such a person think this, that, such as we are in word by letters when we are absent, such will we be also in deed when we are present.
12 Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.
For we dare not make ourselves of the number, or compare ourselves with some that commend themselves: but they measuring themselves by themselves, and comparing themselves among themselves, are not wise.
13 Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.
But we will not boast of things without our measure, but according to the measure of the rule which God hath distributed to us, a measure to reach even to you.
14 Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.
For we stretch not ourselves beyond our measure, as though we reached not to you: for we are come as far as to you also in preaching the gospel of Christ:
15 Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,
Not boasting of things without our measure, that is, of other men’s labours; but having hope, when your faith is increased, that we shall be enlarged by you according to our rule abundantly,
16 щоби звіщати Добру Звістку поза вашими [околицями], а не хвалитися зробленим на чужому полі.
To preach the gospel in the regions beyond you, and not to boast in another man’s line of things made ready to our hand.
17 «А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі».
But he that glorieth, let him glory in the Lord.
18 Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.
For not he that commendeth himself is approved, but whom the Lord commendeth.
