2 до коринтян 10
1 Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.
Now I Paul myself entreat you by the meekness and gentleness of Christ, who indeed am lowly in presence among you, but am bold toward you when absent.
2 Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.
But I pray not to be bold when present with the confidence by which I consider to be valiant toward some who consider us as walking according to flesh.
3 Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.
For though walking in flesh, we do not war according to flesh.
4 І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми
For the weapons of our warfare are not carnal, but mighty in God for the demolition of strongholds,
5 та кожну зарозумілість, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.
casting down imaginations, and every high thing exalted against the knowledge of God, and bringing every thought captive into the obedience of the Christ,
6 І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.
and having in readiness to avenge every disobedience, whenever your obedience is fulfilled.
7 Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.
Do ye look at things according to appearance. If any man has convinced himself to be of Christ, let him consider this again of himself, that, as he is of Christ, so also are we of Christ.
8 І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.
For even if I also should boast somewhat more abundantly about our authority (which the Lord gave us for building up and not for tearing you down), I will not be shamed,
9 Хай вам не здається, що я хочу залякати вас [своїми] листами.
so that I would not seem as if to terrify you by the letters.
10 Адже [дехто] каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».
Because, The letters, he says, are indeed weighty and powerful, but his bodily presence is weak, and his speech is disdained.
11 Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.
Let such a man think this, that such kind we are in word by letters when absent, we are also such kind when present in the work.
12 Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.
For we dare not classify or compare ourselves to some of those who commend themselves. But they, measuring themselves by themselves, and comparing themselves to themselves, do not understand.
13 Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.
But we will not boast in things immeasurable, but according to the measure of the standard that God apportioned to us, of a measure to reach even as far as you.
14 Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.
For it is not as not reaching for you. We overextend ourselves. For we even reached as far as you in the good news of the Christ,
15 Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,
not boasting in things immeasurable, in other men's labors, but having hope of your faith growing in you to be enlarged according to our measure for abundance,
16 щоби звіщати Добру Звістку поза вашими [околицями], а не хвалитися зробленим на чужому полі.
in order to preach the good news beyond you, not to boast in another measure, in things prepared.
17 «А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі».
But he who boasts should boast in the Lord.
18 Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.
For he who commends himself, that man is not approved, but whom the Lord commends.
