1 Петра 2
1 Отже, відкиньте всяке зло, усяке лукавство, лицемірство, заздрощі й усякі наклепи.
Putting away therefore all wickedness, and all deceit, and hypocrisy, and envy, and all slander,
2 Як новонароджені немовлята, прагніть чистого духовного молока, щоб через нього ви зросли в спасінні,
as newborn babies, long for the pure milk of the word, that you may grow thereby to salvation,
3 якщо ви [дійсно] пізнали, що Господь добрий.
if indeed you have tasted that the Lord is good:
4 Підходьте до Нього, живого Каменя, відкинутого людьми, але обраного та дорогоцінного перед Богом.
coming to him, a living stone, though rejected by people but chosen by God, precious.
5 І ви, як живе каміння, будуйте з себе духовний дім, щоб [бути] святим священством і через Ісуса Христа приносити духовні жертви, приємні Богові.
You also, as living stones, are built up as a spiritual house, to be a holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God through Jesus Christ.
6 Бо в Писанні сказано: «Ось Я кладу на Сіоні наріжний Камінь, обраний і коштовний. І хто вірить у Нього, ніколи не буде осоромлений».
Because it is contained in Scripture, "Look, I am laying in Zion a stone, a chosen precious cornerstone, and whoever believes in him will not be put to shame."
7 Отже, для вас Він дорогоцінний, бо ви вірите, а для тих, хто не вірить, «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним Каменем»
For you who believe therefore is the honor, but for those who do not believe, "The stone which the builders rejected, has become the chief cornerstone,"
8 і «Каменем спотикання і Скелею падіння». Вони спотикаються, бо не вірять Слову. Саме для цього вони й призначені.
and, "a stone to stumble over, and a rock to trip over." For they stumble at the word, being disobedient, to which also they were appointed.
9 Але ви – рід обраний, царське священство, святий народ, люди, які належать Богові, щоб звіщати величні діла Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивовижного світла.
But you are a chosen race, a royal priesthood, a holy nation, a people for his own possession, that you may proclaim the excellence of him who called you out of darkness into his marvelous light:
10 Колись ви не [були] народом, але тепер ви Божий народ. Колись ви не [були] помилувані, але тепер помилувані.
who once were not a people, but now are God's people, who had not obtained mercy, but now have obtained mercy.
11 Любі, закликаю вас як чужинців і мандрівників, стримуватися від плотських лихих бажань, які воюють проти душі.
Beloved, I urge you as foreigners and temporary residents, to abstain from fleshly lusts, which war against the soul;
12 Поводьтеся добре серед язичників, щоб ті, хто обмовляє вас, як злочинців, побачивши [ваші] добрі діла, прославили Бога в День приходу.
having good behavior among the nations, so in that of which they speak against you as evildoers, they may by your good works, which they see, glorify God in the day of visitation.
13 Підкоряйтеся всякій людській владі заради Господа – чи цареві, як володарю,
Subject yourselves to every human institution for the Lord's sake: whether to the king, as supreme;
14 чи намісникам, як посланим від Нього, щоб карати злочинців та хвалити тих, хто робить добро.
or to governors, as sent by him for vengeance on evildoers and for praise to those who do well.
15 Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, ви приборкували неуцтво нерозумних людей.
For this is the will of God, that by well-doing you should put to silence the ignorance of foolish people:
16 [Живіть] як вільні [люди], не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, але як раби Бога.
as free, and not using your freedom as a cover-up for evil, but as slaves of God.
17 Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, шануйте царя.
Honor all people. Love the brotherhood. Fear God. Honor the king.
18 Слуги, у повному страху підкоряйтеся не лише добрим і лагідним володарям, але й нечесним.
Servants, be in subjection to your masters with all fear; not only to the good and gentle, but also to the wicked.
19 Тому що це достойне похвали, коли хтось через своє сумління [перед] Богом зносить скорботи, страждаючи несправедливо.
For it is commendable if someone endures pain, suffering unjustly, because of conscience toward God.
20 Адже яка честь терпіти, коли вас б’ють за провини? Коли ж ви терпите й страждаєте, роблячи добро, – це благодать перед Богом.
For what glory is it if, when you sin, you patiently endure beating? But if, when you do well, you patiently endure suffering, this is commendable with God.
21 До цього ви були покликані, бо і Христос страждав за вас, залишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами.
For to this you were called, because Christ also suffered for you, leaving you an example, that you should follow his steps,
22 «Він не вчинив гріха, і в Його устах не було знайдено підступу».
who "committed no sin, nor was deceit found in his mouth."
23 Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав [Себе] Тому, Хто судить справедливо.
Who, when he was cursed, did not curse back. When he suffered, did not threaten, but committed himself to him who judges righteously;
24 «Він у Своєму тілі підняв наші гріхи» на хрест, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; «Його ранами ви зцілені».
who his own self bore our sins in his body on the tree, that we, having died to sins, might live to righteousness; by whose wounds you were healed.
25 Адже ви були як заблудлі вівці, але тепер повернулися до Пастиря й Єпископа ваших душ.
For you were going astray like sheep; but now have returned to the Shepherd and Overseer of your souls.
