San Lucas 18
1 Y PROPÚSOLES tambien una parábola sobre que es necesario orar siempre, y no desmayar.
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 Diciendo: Habia un juez en una ciudad, el cual ni temia á Dios, ni respetaba hombre.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 Habia tambien en aquella ciudad una viuda, la cual venia á él, diciendo: Hazme justicia de mi adversario.
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 Pero él no quiso por [algun] tiempo: mas despues de esto dijo dentro de sí: Aunque ni temo á Dios, ni tengo respeto á hombre;
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 Todavia porque esta viuda me es molesta, le haré justicia, porque al fin no venga y me muela.
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 Y dijo el Señor: Oíd lo que dice el juez injusto.
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 ¿Y Dios no hará justicia á sus escogidos, que claman á él dia y noche, aunque sea longánime acerca de ellos?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 Os digo que los defenderá presto. Empero cuando el Hijo del hombre viniere, ¿hallará fé en la tierra?
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 Y dijo tambien á unos que confiaban de sí como justos, y menospreciaban á los otros, esta parábola:
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 Dos hombres subieron al templo á orar; el uno Fariséo, y el otro publicano.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 El Fariséo, en pié, oraba consigo de esta manera: Dios, te doy gracias, que no soy como los otros hombres, ladrones, injustos, adúlteros, ni aun como este publicano.
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 Ayuno dos veces en la semana; doy diezmos de todo lo que poseo.
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 Mas el publicano estando lejos, no queria ni aun alzar los ojos al cielo; sino que heria su pecho, diciendo: Dios, sé propicio á mí, pecador.
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 Os digo que éste descendió á su casa [más] justificado que el otro: porque cualquiera que se ensalza, será humillado, y el que se humilla, será ensalzado.
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 Y traian á él los niños para que los tocase; lo cual viéndo[lo] los discípulos, les reñian.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 Mas Jesus llamándolos, dijo: Dejad los niños venir á mí, y no los impidais, porque de tales es el reino de Dios.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 De cierto os digo, que cualquiera que no recibiere el reino de Dios como un niño, no entrará en él.
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 Y preguntóle un príncipe diciendo: Maestro bueno, ¿qué haré para poseer la vida eterna? (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 Y Jesus le dijo: ¿Por qué me dices bueno? ninguno [hay] bueno sino solo Dios.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 Los mandamientos sabes: No matarás, No adulterarás, No hurtarás, No dirás falso testimonio, Honra á tu padre, y á tu madre.
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 Y él dijo: Todas estas cosas he guardado desde mi juventud.
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 Y Jesus, oido esto, le dijo: Aun te falta una cosa: vende todo lo que tienes, y da á los pobres, y tendrás tesoro en el cielo; y ven, sígueme.
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 Entónces él, oidas estas cosas, se puso muy triste, porque era muy rico.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Y viendo Jesus que se habia entristecido mucho, dijo: ¡Cuán dificultosamente entrarán en el reino de Dios los que tienen riquezas!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 Porque más fácil cosa es entrar un camello por el ojo de una aguja, que un rico entrar en el reino de Dios.
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Y los que [lo] oian, dijeron: ¿Y quién podrá ser salvo?
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 Y él [les] dijo: Lo que es imposible para con los hombres, posible es para Dios.
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Entónces Pedro dijo: Hé aquí, nosotros hemos dejado las posesiones nuestras, y te hemos seguido.
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 Y él les dijo: De cierto os digo que nadie hay que haya dejado casa, ó padres, ó hermanos, ó mujer, ó hijos, por el reino de Dios,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 Y Jesus tomando [aparte] los doce, les dijo: Hé aquí subimos á Jerusalem, y serán cumplidas todas las cosas que fueron escritas por los profetas del Hijo del hombre.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 Porque será entregado á las gentes, y será escarnecido, é injuriado, y escupido.
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 Y despues que le hubieren azotado, le matarán; mas al tercer dia resucitará.
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 Pero ellos nada de estas cosas entendian, y esta palabra les era encubierta; y no entendian lo que se decia.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 Y aconteció que acercándose él á Jericó, un ciego estaba sentado junto al camino mendigando:
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 El cual como oyó la gente que pasaba, preguntó qué era aquello.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 Y dijéronle que pasaba Jesus Nazareno.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 Entónces dió voces, diciendo: Jesus, hijo de David; ten misericordia de mí.
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 Y los que iban delante, le reñian que callase; mas él clamaba mucho mas: Hijo de David, ten misericordia de mí.
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 Jesus entónces parándose, mandó traerle á sí: y como él llegó, le preguntó,
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 Diciendo: ¿Qué quieres que te haga? Y él dijo: Señor, que vea.
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 Y Jesus le dijo: Vé: tu fé te ha hecho salvo.
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 Y luego vió, y le seguia, glorificando á Dios: y todo el pueblo como vió [esto, ] dió á Dios alabanza.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
